Тропи в вірші кавказ (Тарас Шевченко )

–я зрадив, так. але це біль чи злочин? скажу всю правду, ми тепер одні.  кому з нас гірше? я одводжу очі,  а ти у вічі дивишся мені. я мучуся. я сам собі шуліка.  є щось в мені так наче не моє.  немов живе в мені два чоловіка,  і хтось когось в мені не впізнає. і що найтяжче: мука ж моя марна,  бо зрада – діло темне і брудне.  а ти – це ти. ти і в стражданні гарна. ти можеш навіть іть мене. або сказати: що хотів, те й маєш.  мене вже, віриш, кидає вві сні.  тобі то добре, ти цього не знаєш.  у тебе й мука піде у пісні. тобі дано і вірити, й кохати.  а що мені? які такі куші? !   нелегко, кажуть, жити на дві хати.  а ще нелегше – жить на дві душі! відступник я. нікчемний я і ниций.  але ти любиш і тому прости.  життя – така велика ковзаниця.  кому вдалось, не падавши, пройти?