Яку мету мав Дж.Б.Шоу, розпочавши роботу над «Пігмаліоном»? Чи можна стверджувати, шо твір перевершив задум? Чому? Ребята это очень ​

Однією із найпопулярніших п'єс Бернарда Шоу є його драма "Пігмаліон". Сюжет її навіяний автору давньогрецьким міфом про скульптора Пігмаліона, який закохався у своє створіння — статую прекрасної Галатеї і силою свого кохання ожи-вив її. У п'єсі Б. Шоу історія дещо інша. Зовсім випадково відомий учений-лінгвіст Генрі Хіггінс зустрічається із молодою дівчиною Елізою, яка продавала на вулиці квіти й на парі із полковником у відставці Пікерінгом, який теж займався мовознавством, береться перетворити цю вуличну квіткарку на світську герцогиню. Полковник Пікерінг обіцяє Хіггінсу сплатити все, скільки буде коштувати цей експеримент, ще й до того обіцяє визнати професора найталановитішим педагогом у світі.

Починається незвичайний експеримент. Професор Хіггінс активно береться за справу. Але й завдання в нього не з легких: вулична квіткарка з явно визначеним мессонгрівським діалектом, яка і уявлення не має про світські манери поведінки, повинна в досить-таки короткий відрізок часу опанувати не лише літературну мову, а й набути навичок поведінки, які властиві дамі з вищого світу. Власне кажучи, професорові потрібно створити нову людину, нову особистість. Генрі Хіггінс ретельно береться за свої обов'язки вчителя: старанно й наполегливо навчає дівчину, як правильно вимовляти слова, будувати речення, працює над збільшенням її словникового запасу, слідкує за тим, щоб у мові дівчини не було нічого притаманного її колишньому оточенню. Але йому довелося не лише працювати з Елізою над правилами фонетики й орфоепії. Не менше важило й те, як дівчина вміла поводитися в суспільстві. Хіггінс водив Елізу на концерти класичної музики, в оперу, на художні виставки, навчав, як поводити себе в тій чи іншій ситуації, прищеплював гарні манери.

после "муму" у меня было два чувства. первое: это как же меня обманули! "читай! читай! ", – говорили. еще б сказали, зачем мне и вот - первая тяжелая . плакала, как и все дети. второе: гад – герасим! неужели, так бывает, что ничего нельзя эх, не люблю тургенева. даже за его шесть романов. тон и настроения - не моё.

а вобще, злая , вся ценность которой - показать ребенку, что в мире есть место несправедливости и людским несчастьям. правда, потребуется сделать обстоятельный комментарий про положение слуги-раба при крепостничестве (ведь у герасима не было выбора - топить пёску или запихнуть его под мышку и удирать в далекие края). но важно не сваливать все только на внешние обстоятельства – пусть ребенок с детства понимает, что в его жизни может случиться ситуация, когда придется выбирать – рисковать ли всем ради самого дорого существа на cвете.