А що хлопці можуть подякувати Василю («Митькозавр з Юрківки» твір​

Інтригуючи сюжет, тонкий гумор, яскраві постаті маленьких героїв — ось прикмети художніх творів для дітей Ярослава Стельмаха.

У повісті "Химера лісового озера" автор змалював шукачів пригод, романтиків Митька та Сергія. Хлопці влітку зібралися до Митькової бабусі, щоб ловити комах для колекції, вудити рибу, купатися й ходити до лісу. Та сталася подія, яка змінила всі плани цих допитливих хлопчаків. Вони почали готуватися до зустрічі з чудовиськом, що живе в озері. Хлопці сміливі, відважні, не кожен би залишився на ніч біля озера. Щоправда, їм теж було страшно, і вони не соромляться в цьому признатися: "Лізти хотів, але боявся — страх один", "І я боявся. Аж тремтів".

Митько і Сергій цілий місяць відчували себе дослідниками, слідопитами, шукачами. Вони бігали до бібліотеки, прочитали багато цікавого про стегозаврів та археоптериксів. Бабуся не могла нахвалитися хлопчиками: "Тихі, сумирні, слухняні, посидючі. А книжки як люблять! Це ж щастя — таких діточок мати".

Хлопці дружелюбні, вони не образилися на Василя, який хотів їх обдурити і налякати. Навпаки, подякували йому за те, що влаштував їм такі цікаві канікули: "Ми відкрили для себе такий світ, який тобі, Васю, і не снився".

А попереду у хлопців був ще цілий літній місяць, не менш цікавий і переповнений новими подіями.

що завдяки ньому вони прочитали багато книжок та отримали багато знань із зоології а також весело провели пів літа 100 відсотків правильно

ответ: Фуххх... писала долго... надеюсь я тебе)

Объяснение:

В произведении «Мертвые души» повествование ведется от лица некоего автора. Он выступает как бы в качестве лирического героя. В какой-то степени автор выражает мысли самого Н.В. Гоголя. Речь автора тесно переплетается с образами персонажей, поэтому иногда сложно понять, где же слова самого автора.  

На протяжении всей поэмы автор насмехается над всем происходящим, над персонажами и даже над читателями. Он как бы находится в стороне и наблюдает за всем. Автор как тень следует за Чичиковым и не упустит случая отпустить пару шуток в его адрес. Он иронизирует по поводу жизней всех персонажей и умеет тонко намекнуть на их ничтожность.  

Автор, как и сам Гоголь – свободный странник. Он выступает в образе идеального человека, имеющего право судить о других людях. С одной стороны он серьезно говорит о недостатках того или иного персонажа, а с другой стороны чувствуется его ирония.  

Он смотрит на всех свысока и высказывает свою точку зрения в любой ситуации. Иногда его философские размышления занимают достаточное место в поэме. Он анализирует и как будто ведет разговор с читателем. Такой прием, на мой взгляд, является удачным, так как автор располагает к себе, ему хочется верить.  

В поэме автор является отдельным целостным персонажем. У него своя судьба, биография, своя система ценностей и принципов. Он умело подмечает недостатки других и при этом относится ко всему с юмором. С образа автора писатель высказывает свое отношение к происходящему в стране на тот момент.