На чиє замовлення була написана комедія міщанин-шляхтич​

Зміст «фауста» універсально: молодість і старість, мужність і жіночність, народження і смерть, війна і світ, побут і політика, наука і мистецтво. гете то підносить читача до гірських височіням філософсько-поетичних ідей, що обіймають все суще, то повертає його на землю, до матеріальності побуту і конкретності людських відносин. сучасники запитували гете про головну ідею «фауста», але йому здавалися безглуздими подібні питання. гете говорив своєму секретарю еккерману, що життя, вкладена ним у «фауста», занадто багата, розмаїта і різноманітна, щоб бути нанизаної на «тонкий шнурочок наскрізної ідеї». кожен епізод у «фаусті», навіть якщо він безпосередньо життєві, отримує і символічний сенс. образи «фауста» несуть у собі одночасно дві, а то й кілька значень, за одним сенсом таїться інший. щоб проникнути вглиб, розгледіти прихований сенс за тим, що лежить на поверхні. потрібна робота думки, мобілізація душі. читати «фауста» непросто, але зусилля винагороджуються сторицею, як же визначити жанр такого твору? його важко охарактеризувати однозначно. гете визначив «фауста» як трагедію, призначаючи його для сцени, а не тільки для читання. слово «трагедія» стоїть на його титульному аркуші слідом за заголовком. слово це означає вид драми, присвяченій великим проблемам життя людини і суспільства, звичайно не піддається розв'язанню в продовження одного людського життя. (про конкретні особливості цього виду драми буде розказано докладніше, коли мова піде про драматургію шиллера.) «фауста» гете називають також поемою. за масштабами проблематики, багатозначності образів, за сплетіння реального і фантастичного, за силою ліризму «фауст» близький «божественної комедії» - філософській поемі великого італійця данте. «божественна комедія» - одне з вершинних творів світової літератури, теж з'явилося на зламі століть - наприкінці середньовіччя й біля витоків епохи відродження, - і теж трактує питання сенсу людського життя. герой поеми, ведений своїм духовним вчителем, давньоримським поетом вергілієм, а потім своєї коханої беатріче, ропадает в царство мертвих і, пройшовши через безодні пекла, через всі його кола, населені тінями людей, і тут не забули своїх земних прагнень і політичних пристрастей, через чистилище, піднімається в рай, до світла істини. у «фаусті», як і в поемі данте, основний сюжет шукання і мандрівки героя. данте при цьому був ще пов'язаний релігійною символікою, гете ж використовує цю символіку вільно, як художньої умовності. усі в «фаусті» пропущено крізь високу думку поета і його живе почуття. можна сказати, що перед нами філософська поема в драматизированной формі. дія «фауста» передують проникливі рядки «присвяти». вірші ці були написані в 1797 р., коли, через сім років після видання другого, тоді ще не завершеного варіанту першої частини «фауста», гете повернувся до роботи над цим твором. у «присвята» чудово виражені думки і почуття вже немолодого поета, який, глибоко відчуваючи рух часу, повертається до задумів своєї юності, щоб подарувати їм нове життя: • ви знову тут, мінливі тіні, • мене турбує з давніх пір, • знайдеться ль нарешті вам втілення, • або охолов мій молодий запал? • ви воскресили минулого картини. • колишні дні, колишні вечора. • вдалині спливає казкою старовинної • любові і дружби першого пора. • пронизаний до самої серцевини • тугою тих років і спрагою добра, • я всіх, хто жив у той опівдні променистий, • знову пригадую вдячно. • насущне відходить вдалину, а давність, • наблизившись, набуває явность. відкривають трагедію два прологу: «театральне вступ» та «пролог на небі». у «театральному вступ" гете заявляє про свої творчі принципи. директор театру, комічний актор і поет сперечаються про те, яким має бути мистецтво. поет не бажає підкоряти свою творчість смакам натовпу, яка «засмоктує, як трясовина», - він хоче творити для вічності, піднявшись у «обитель мрій». комічний актор вважає, що потрібно творити «в єдності з віком», проникаючи в гущавину життя. директор же переконаний, що