Доісторичні тварини у повісті Я. стельмаха ,,Митькозавр з Бруківки, або химера лісового озера

Як говорив сенека “люблять батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що своя». я , що для кожної людини найріднішою є та земля, на якій народився і живеш, де почуваєш себе вільно відкрито. і ця земля — батьківщина. це одна з найбільших цінностей у нашому житті, яку ти не обираєш: вона дана тобі батьками як спадок, який маєш любити й берегти, щоб передати власним дітям. її не вибирають за своїм смаком і бажанням, точно так, як не вибирають собі матір. влучно написав про батьківщину та батьків василь симоненко у своєму вірші “лебеді материнства”: “можеш вибирати друзів і дружину, вибрати не можна тільки батьківщину. можна вибрать друга і по духу брата, та не можна рідну матір вибирати”. прикладом справжньої  любов і до батьківщини є геній українського народу, видатний поет тарас григорович  шевченко . вражає те, що він навіть на засланні у жорстоких умовах писав поезії,зокрема “і виріс я на чужині”, де говорив, що для нього немає нічого кращого, як «дніпро та наша славная вкраїна…». я вважаю, що непереможна  любов   тараса шевченка до народу й батьківщини є взірцем щирого патріотизму. адже для того, щоб бути патріотом своєї держави, треба бути відданим їй серцем і ,головне, знати “яких батьків ми діти”. і звичайно ж ніколи не слід забувати слова володимира сосюри: “любіть україну у сні й наяву, вишневу свою україну, красу її, вічно живу і нову і мову її солов’їну.” отже, батьківщина — це найцінніший дар твого народу й роду. як і рідна мати – це твоя доля, яку треба приймати такою, якою вона є , а також любити і цінувати всім серцем.