Прокоментуйте та поясніть вислів 'Потрібно постійно бути в стані закоханості в що-небудь. У моєму випадку-у книги, у письменство'

Тарас це ім'я дорогоціною перлиною виблискує у золотій скарбниці світової культури. у славній плеяді безсмертних класиків літератури геніальний співець українського народу по праву стоїть в одному ряду з такими титанами думки і слова, як гомер і шекспір, пушкін і толстой, гете і байрон, шіллер і гейне, і гюго, міцкевич і берне, руставелі і нізамі, чия мистецька спадщина стала надбанням усього передового людства. тарас шевченко - символ чесності, правди і безстрашності, великої любові до людини. вся творчість великого кобзаря зігріта гарячою любов'ю до батьківщини, пройнята священною ненавистю до ворогів і гнобителів народу. його думи, його пісні, його полум'яний гнів, його боротьба за світлу долю трудового люду були думами, піснями, гнівом і боротьбою мільйонів. поезію шевченка люблять усі народи. поет, який віддав усі свої сили боротьбі за визволення рідної україни від соціального і національного гніту, виражав прагнення і сподівання всіх народів, всіх прогресивних людей світу. тарас григорович шевченко прожив дуже мало - лише 47 років. з них 34 роки провів у неволі: 24 роки - під ярмом кріпацтва і понад 10 років - у найжорсткіших умовах заслання. а решту - 13 "вільних" років перебував під невсипущим наглядом жандармів. прожите життя, сповнене страшної негоди і злиднів, він з болем говорив: "сколько лет потерянных., сколько цветов увядших! " засуджуючи царський режим, який занапастив життя великого поета, м. о. некрасов у своєму вірші "на смерть шевченко" писав: всё он изведал: тюрьму петербургскую, справки, доносы, жандармов любезности, всё - и раздольную степь оренбургскую, и её в нужде, в неизвестности там, оскорбляемый каждой невеждою, жил он солдатом с солдатами жалкими, мог умереть он, конечно, под палками, может и жил-то он этой надеждою. царський уряд не впереше розправлявся так з небажаними йому передовими людьми. полум'яний співець свободи, тарас григорович шевченко поділив сумну долю кращих людей, які жили в роки царської реакції. пушкін і лермонтов, убиті з намови царя, замучений полежаев, декабристи, загиблі у сибіру на каторзі, були його попередниками. не кращою була доля і його сучасників. чаадаева оголосили божевільним. герцену довелося тікати за кордон. великого російського критика віссаріона бєлінського врятувала від каземату лише смерть. у заслання потрапив салтиков-щедрін, на каторгу було відправлено достоєвського. але ні арешти і жорсткі переслідування, ні вогкі і темні каземати iii відділення. ні заслання і солдатчина - ніякі утиски не змогли зігнути поета-революціонера тараса шевченка. караюсь, але не каюсь (писав він у вірші "о думи мої! "). шевченко говорив, що він ніколи не зійде з раз назавжди обраного шляху, з шляху народного співця: нікому я не , в найми не наймуся. не зігнувши великого кобзаря духовно, царизм зламав його фізично. незважаючи на те, що шевченко був "наділений міцною будовою тіла", як було сказано у вироку про заслання, царськи сатрапи завдали непоправимо! шкоди його здоров'ю, злочинно скоротили життя ї прискорили смерть. нижче наведено свідоцтво, виявлене у фондах центрального державного історичного архіву в санкт-петербурзі. це перший, що дійшов до нас, лікарський висновок про передсмертну хворобу шевченка. досі не було точних медичних даних про обставини хвороби і кончини поета.