1. В какое время происходят события рассказа? Что обои времени пишет автор?
2. Почему мать мальчика все же «решилась Отпустить» сын
пятиклассника в райцентр? Какие испытания ожидали маль
на новом месте?
3. Как переживал герой рассказа разлуку с домом, Семей
Найдите в тексте слова, передающие его состояние.
4. Что заставило героя рассказа ввязаться в игру на день
5. За что Вадик и Птаха избили мальчика? Почему он заплаха
уже после того, как его избили, уйдя далеко от поляны? Найти
слова, передающие состояние героя рассказа в этот момент.​

1. а) лето

2. в) пятерых

3. б) Федя

4. а) о Бабе-яге

5. б) картошку

6. в) Анюта

7. г) змей

8. а) Илюша

9. в) очерк

1. а) Федя, б) Павлуша, в) Костя, г) Илюша, д) Ваня.

2. Отправились в ночное, пасти лошадей.

3.  Былички.

4 Илюша.

5 Солнечное затмение.

6 Сравнение.

7 «Записки охотника».

Объяснение:

Жанрові особливості романів Достоєвського

Розуміння Достоєвським сутності мистецтва було причиною створення особливих форм реалістичної творчості. Твори Достоєвського — свідоцтво того, що він поєднував у собі як митець силу геніального психолога, інтелектуальну глибину мислителя та пристрасність публіциста. У творах письменника реалістичні сцени страждань поєднуються з філософською символікою, публіцистичні газетні факти — з фантастикою, логічні абстраговані категорії — з інтуїтивістськими елементами, Достоєвський збагатив жанр реалістичного роману XIX століття новими художніми особливостями. Улюблений метод письменника — зібрати велику кількість своїх героїв в одне місце та змусити розкриватися їх образи у зіткненні почуттів та ідей, ніби без втручання автора-оповідача. Романам Достоєвського був властивий поліфонізм як метод художнього мислення. При цьому досягалось, з одного боку, відчуття численності співбесідників, з іншого — окремість кожного голосу, що вів свою тему самостійно, майже рівноправно з голосом автора. У межах злочинно-авантюрного сюжету поставали глибинні ідеологічні, соціально-філософські проблеми. Самі злочинні сюжети романів Достоєвського несли не просто інформативну функцію, але й, втілюючи об'єктивні закони тогочасного суспільства, відображали художню концепцію Достоєвського, його світогляд. Злочин, як крайній ступінь порушення суспільних норм, відображав трагічну сутність дійсності та соціальні протиріччя. Характери героїв розкривалися Переважно у найгостріші моменти, коли все накопичене ними у попередньому житті раптом виливалося у екстраординарний вчинок. Неочікувані, навіть не виправдані спочатку дії персонажів письменник мотивує глибоко прихованими психологічними причинами, наявністю у людській натурі різнобічних взаємовиключних потягів та пристрастей. Незвична динамічність композиції, відчуття катастрофічності того, що діється, драматична напруженість у розвитку конфліктів, експресивність написання виявилися вражаючим художнім відкриттям, що чудово слугувало меті відображення найскладніших морально-психологічних та соціально-філософських проблем. Достоєвський зумів передати у художніх образах не тільки потік подій, людських доль, духовну боротьбу, але і трагічні конфлікти у духовному житті суспільства. У своїх інтелектуальних романах Достоєвський майстерно малював найгостріші поєдинки думок, трагічних зіткнень ідей та світоглядів. Улюблена письменником форма сповіді героїв, щопроявлялася у діалозі з духовним противником, досягала нещадної відвертості, виявляла трагічну діалектику глибинних почуттів та думок персонажів.Творам Достоєвського, написаним у жанрі роману, найменш властива епічно спокійна манера оповіді. Їм притаманна гострота чисто драматичних жанрів та багатство художніх образів.