Про пошуки Славком свого «Я» автор розповідає: «Юлько вміє малювати, гарно малює Юлько. Славко брався і собі. Нічого не виходило». Поясніть, чи до Беркуті в становленні характеру наслідування друга? Коли він відчув, що відшукав серед багатьох інших свою дорогу? Як це позначилося на його поведінці та характері? Свою відповідь обґрунтуйте.

Максим максимович — цільна та безпосередня натура, не «печорінського» типу. у нього «чудесна душа, зол оте серце». бел у він любив як рідну дочку, по-родинному ставився до печоріна. «розумовий кругозір максима максимовича дуже обмежений, але причина цієї обмеженості не в його натурі, а в його розвитку»,— говорить бєлінський. спільна з печоріним служба у фортеці — виняткова подія в житті максима максимовича. усе життя він служить далеко від культурних центрів, це «старе немовля, добре, миле, людяне, недосвідчене у всьому, що виходило за тісний кругозір його поняття та досвіду». максим максимович, який на дійсній службі не знає нудьги, багато особливостей печоріна називає «дивними» і готовий пояснити його душевну невдоволеність «модою». сам максим максимович відрізняється від печоріна добротою і терпимістю до людей. цю рису лермонтов уважав визначальною і властивою російському характеру: «мене мимоволі вразила здатність росіянина пристосовуватись до звичаїв тих народів, серед яких йому трапляється жити; не знаю, варта осуду чи похвали ця властивість розуму, але вона доводить неймовірну його гнучкість і наявність того ясного здорового глузду, що прощає зло скрізь, де бачить його необхідність чи неможливість його знищення». максим максимович не втручається в почуття печоріна, проте готовий по-лицарськи захищати високі моральні принципи. до печоріна він прикипів усією душею. цей образ не менш типовий, ніж онєгін, ленський та інші. критик бєлінський звертається до читачів: «чи не правда, ви так звиклись з ним, так полюбили його, що ніколи вже не забудете його, а якщо зустрінете під грубою зовнішністю, під корою згрубілості від важкого та бідного життя — гаряче серце, під простою, міщанською мовою — теплоту душі, то напевно скажете: «це максим максимович». і дай вам бог побільше зустріти на шляху вашого життя максимів максимовичів! ». значения образу максима максимовича у творі — у романі постійно лунає голос автора, який оцінює вчинки, думки та почуття свого героя. він настроює читача на активне ставлення до печоріна; читач повинен скласти власну думку про героя. роль автора — йому в цьому. для цього лермонтов користується різними прийомами непрямої характеристики. у повісті «бела» ми бачимо печоріна очима максима максимовича; у повісті «максим максимович» про нього розповідає автор. досить вагомим є також прийом зіставлення різних характерів та поглядів на людину і світ. на відміну від печоріна, максим максимович задоволений тим, що має, дивиться на світ з точки зору прагматика та реаліста.