Подскажите Укр.мова ))

На уроці укр. літератури ми вивчали письменників-патріотів. а йшовши додому, ми з подругою вирішили поспілкуватися на тему патріотів минулого, тобто про ветеранів: -колись тато мені розповідав, що полюбляв розповіді свого дідуся у дитинстві. я також полюбляю слухати ті оповіді, але найбільше я люблю слухати про війну і її людей. -так це й не дивно. я також полюбляю такі розповіді. але більше мені подобається читати про воєнні роки. твори можуть повністю відтворити події минулого. -а чим саме вони тобі подобаються? я, наприклад, полюбляю їх за мужність і патріотичність ветеранів, бо лише справжні патріоти могли так мужньо захищати свою країну. -так, це справді героїзм! ветерани завжди не шкодуючи сил і не зважаючи на обставини були готові захистити батьківщину. до речі, я згадала ту оповідь, що колись розповідала мені прабабуся. коли вона була малою, у неї була найкраща подруга - оленка. так ось, у ті роки була друга світова війна, отож їх дитячі роки проходили не найкраще. колись оленка з її молодшим братиком опинилася у пастці - їхню хату охопило полум'я. а один з ветеранів, не довго думаючи, кинувся їх рятувати. так ось, він навіть не моргнувши оком урятував обох дітей. -ого! яким треба бути мужнім! яким відважним! він же міг позбавитися життя! -так, а ми зараз навіть і не зважаємо на це. мабуть, ми - це останнє покоління, яке побачило ветеранів. коли лунає гімн - вони, поклавли руку на серце, з гордістю за свою батьківщину очікують його закінчення. і це не зважаючи на їхню старість, хвороби і травми. -а сучасне покоління не може навіть 5 хвилин зачекати, що ж уже казати про покоління -сподіваймося на краще, бо лише так ми зможемо зберегти наш народ і країну! і треба поважати ветеранів, бо це вони врятували нашу країну від "смерті". -так, і нехай у наших серцях також палає вогник надії і любові до рідної землі!