Як уявно виглядає Ганна у творі "Наймичка"?​

Головна героїня твору “Наймичка” Шевченка — безталанна наймичка Ганна. Її життя дещо нагадує Катеринине. Як і Катерина, Ганна — жертва панської розпусти. Вона теж «покритка», але не повторює сумної історії своєї попередниці, а зберігає своє життя для улюбленого Сина Марка. Ганна ні на хвилинку не забувала про свій материнський обов’язок. Любляче серце не повело її стежинами Катерини до ополонки, а підказало інший, значно важчий і благородніший шлях — «покірливо до самої смерті нести хрест самопожертви» (М. Рильський), до кінця життя бути позбавленою прав материнства. Чи може бути більша мука-кара для матері?

У пролозі мовиться про якусь жінку з дитям на руках. Ганна приходить на хутір «у найми проситись» тільки через рік і дуже радіє, коли господарі погоджуються її взяти, дитину доглядає, «ніби матір». Залишившись наодинці з малим, «тяжко, важко плаче», причини цих сліз «не зна Марко, росте собі». Щоб пошкодити добрій славі Марка, не згоджується бути посадженою матір’ю на його весіллі. Коли Марко і Катерина вітають Ганну після повернення з Києва, як рідну матір, вона лякається: «Може вони знають… Може, вони догадались…» В останні хвилини життя нещаслива мати всіма силами намагається діждатися Марка з дороги і відкрити таємницю його народження.

Трагедія Ганни не тільки в тому, що вона, багата, із славного селянського роду, мусить народити в пустельному полі й підкинути дитя чужим людям. Ще більших невгасимих, щоденних страждань завдає їй те, що вона мусить ховатися зі своїми почуттями до сина, притлумлювати їх, а тому позбавлена материнського щастя.

Характеристика Ганни.

Любляча мати;

Щирість, простота, відвертість; працьовитість і щедрість;

Набожність, дотримується народних обрядів;

Повага до людей;

Терплячість, здатність до важких страждань;

Ніжність;

Безталанність;

Жертва тогочасного суспільства.

ответ:

самсон вырин – главный герой повести а. с. пушкина. по должности он – станционный смотритель, а значит, «сущий мученик четырнадцатого класса, огражденный своим чином токмо от побоев, и то не всегда» .

неказисто и небогато его жилище, украшенное лишь картинками с изображением блудного сына. единственной настоящей драгоценностью была его четырнадцатилетняя дочь дуня. в начале повести самсон вырин – это «человек лет пятидесяти» , «свежий и бодрый» , одетый в «длинный зеленый сертук с тремя медалями на полинялых лентах» . с дуней превратит «бодрого мужчину в хилого старика» . и мы увидим его «седину» , «глубокие морщины» , «сгорбленную спину» .

станционный смотритель был человеком мирным, услужливым, скромным. он с почтением и добродушием относился к своим постояльцам.

проживший жизнь в бедности, привыкший к оскорблениям и унижениям богатых проезжающих, самсон вырин всегда надеялся только на себя. он понимал, что и поддержки ему ждать неоткуда.

автор показывает, как неловко чувствует себя смотритель в городе среди незнакомых людей и богатых домов. но в душе этого маленького, робкого человека есть место сильным чувствам. он горячо любит свою дочь, готов ради нее на все. он с негодованием выбрасывает деньги, подсунутые ему минским.

вернувшись в пустой осиротевший дом, самсон вырин остался один. он проливал слезы о потерянной дочери. не для своих внуков, а для чужих вырезал он дудочки. с чужими детьми он возился и угощал орешками.

умер он в одиночестве.

автор сочувствует своему герою, но осуждает ограниченность его мыслей. ведь смотритель не способен даже надеяться на лучшее! пушкин дает понять читателям, что эта ограниченность определена условиями жизни героя. человек, привыкший к брани и притеснениям, считающий себя низшим существом, может мыслить только о плохом. писатель учит нас внимательнее относиться к окружающим, ценить и уважать их мысли и чувства, а не должности, которые они занимают.

объяснение: