Подскажите место из Эпилога романа Достоевского "Преступление и наказание", где начинается процесс "воскрешения" падшего человека.

1)смагляве обличчя і чорні вуса, геть покриті порохнявою.

2)Якби це були татари, Швайка ні миті не гаявся б. Навіть звідсіля, не з’являючись їм на очі, можна було б покласти усіх

3)Загинув батько. Не змогли татари вибити його з хати, то спалили разом з нею.

4)Високий жилавий чоловік, ще майже парубок, гнівно зблиснув очима на господаря

5)Там же гадюк повно.

- А я їх не боюся, - гордо відказав Грицик. - Ломакою по голові - раз! - і все.

6)По-татарському козак - це вільна людина, котрій і сам чорт не брат. Хоче - звіра полює, хоче - візьметься за шаблюку і йде на ногайця.

7)Шаблюкою володіє не гірше від інших хлопців (звісно, дерев’яною). І на коні, кажуть, непогано тримається. Тільки Грицик і може його обігнати.

8)Скільки разів на нього влаштовували засідки і ставили пастки, скільки кінних загонів розсипалося через нього по неосяжних ординських степах - і все на марне. Вислизав він, як хитрий змій. Прокрадався, неначе вовк. Або перевертень, що приймав будь яку подобу.

9) З усіх уруських вивідників був чи не найвсюдисущіший і найневловиміший

10)Загинув батько. Не змогли татари вибити його з хати, то спалили разом з нею.