Контрольна робота по темі «Безсполучникове складне речення»

рушни́к, а,  ч.

1. довгастий шматок тканини (бавовняної, лляної, полотняної і т. ін.) для витирання обличчя, тіла, посуду тощо.  прокоповичка обстелила край стола рушниками, щоб утирати губи й руки  (н.-лев., iii, 1956, 71);   маруся дістала з комода рушник, повісила на цвях біля умивальника  (головко, ii, 1957, 442).

∆ стале́вий (стальни́й) рушни́к  — довгий лист сталі для піднімання затонулих суден.  під корпусом затонулого судна в грунті морського дна водолази прорили 12 тунелів і протягли крізь кожний з них міцний стальний рушник  (цікава фі 1950, 134).

2. шматок декоративної тканини з вишиваним або тканим орнаментом; традиційно використовується для оздоблення житла, в українських народних обрядах і т. ін.  стіни галя вбрала шпалерами, пообвішувала вишиваними рушниками  (мирний, і, 1949, 359); —  по конях і на семипілки! весільних рушників не знімати, молода їде з нами  (довж., і, 1958, 158); *образно.  на хмарних рушниках зоря квітки виводить…  (сос., і, 1957, 56); *у порівн.  в румунії зустріли нас, як рідних, бідаки. у них вузенькі ниви, неначе рушники  (нагн., вибр., 1950, 201).

◊ бра́ти рушники́  див.  бра́ти; верну́тися з рушника́ми,  заст.—  засватати.  вернулися люде з рушниками, з святим хлібом обміненим.. таку кралю висватали, що хоч за гетьмана, то не сором  (шевч., і, 1963, 315);   готува́ти рушники́,  заст.—  те саме, що  рушники́ дба́ти  (див.  дба́ти). —  он до тебе восени прийдуть старости. готуй рушники(н.-лев., ii, 1956, 239);   побра́ти рушники́  див.  побра́ти; подава́ти (пода́ти) рушники́див.  подава́ти1; посила́ти (сла́ти, посла́ти) за рушника́ми,  заст.—  те саме, що  засила́ти (засла́ти) старості́в  (див.  засила́ти).  я вже двічі посилав до дівчини за рушниками  (шевч., ii, 1963, 270);   присила́ти (присла́ти) [люде́й] за рушника́ми  (див.присила́ти); рушники́ дба́ти  див.  дба́ти; става́ти (ста́ти) на рушнику́ (на рушники́),  заст.—  брати шлюб, одружуватися. [xимка: ]  усі бачили, сам бог бачив, як ми перед ним у церкві на рушнику ставали  (мирний, v, 1955, 240);   не зглянулись, як ще місяць злетів, коли ми з марією на рушники стали  (мур., бук. повість, 1959, 38).