М.Павленко «Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських». Характеристика образу дітей та дорослих. 1. Де відбуваються події, описані в повісті-казці Марини Павленко?

А. Смілі

Б. Умані

В. Вишнополі

2. Що означає слово «пригода»?

А. Те, що трапилось (часто непередбачене, несподіване)

Б. Приходити на до в скрутну хвилину

В. Бути потрібним друзям, родині, своїй країні

3. Визначте жанр твору.

А. Роман

Б. Повість-казка

В.Повість

4. У кого в роду Софійки з’явилися коралі?

А. Тітки Сніжани

Б. Софійки

В. Бабусі Клави

5. Яка була кличка кобили прабабці Ніни?

А. Мальва

Б. Квіточка

В. Зірочка

6. Як називалося село, де жила бабуся Софійки?

А. Половинчик

Б. Березівка

В. Краснопілка

7. Чим схожі були між собою Міщенки?

А. Були сумними та плаксивими

Б. Мали подвійну душу

В. Надзвичайно веселі

8. Яке прізвище мала тітка Сніжана?

А. Ліщина

Б. Калина

В. Ягода

9. Про кого сказано:

"Уже мало не коло самого будинку мусила ховатись у кущі. Біля рогу стояв худенький хлопчик із прив'ялим букетиком польових квітів. Знудьговано колупав носком святкового босоніжка пилюку й раз по раз діловито поглядав то на руку, де в людей буває годинник і де в нього нічого не було..."

А. Софійку та Сашка

Б. Вадима та Сніжану

В. Ірину та Валентина
10. Які проблеми порушує Марина Павленко в повісті? ( )

                    хто з нас не полюбляв приміряти речі мам и чи бабусі? нам усім хотілося поскоріше вирости. були і туфлі на підборах, і сукня з діамантовими гудзиками, і хустинка з тороками.

                      ще в другому класі мені червона хустинка моєї бабусі, яку вона одягала тільки на свята. інколи, коли бабуся була на роботі, я нишком доставала її та приміряла, хотіла бути схожою на свою бабусю. у тієї хустини був свій неповторний запах. здається, вона пахла тими квітами, що були намальовані на ній.

                        коли я перейшла до п'ятого класу, то вже співала в шкільному хорі. і на свято миколая ми мали співати у народних костюмах. і хоч мама мені пошила гане українське вбрання, мені не вистачало маленької деталі. адже це була зима, і віночок не одінеш у люті морози, тому я попросила бабусю, щоб вона дала мені на один день свою червону хустку. бабуся довго не погоджувалась, бо це ж школа, все може трапитися, казала вона. але як не догодиш улюбленій онуці. щоб та булу найкраща, і вона погодилась, попередивши мене про цінність цієї речі.

                    звичайно я берегла хустку увесь виступ. прийшовши додому, я бабусі не застала. я хотіла зробити їй подарунок, виправши хустку. замочила її в теплій воді з пральним порошком, та й пішла робити уроки. незабаром прийшла бабуся. коли вона зайшла до мене в кімнату, то я помітила на її щоці сльозу. виявляється, цю хустинку не можна було залишати в теплій воді, бо всі квіти та листочки, що так яскраво "квітли" на ній, розплелися та змішалися в один незрозумілий колір. я не знала що мені робити. як просити вибачення, що говорити? ! бабуся мене заспокоювала, голубила, витирала сльози, та я не могла заспокоїтися.

                  я заспокоїлась тільки тоді, коли бабуся з шафи дістала таку ж саму хустинку, з тороками, з великими червоними квітами та зеленими листками. виявляється, у бабусі завжди було дві однакових хустини.

                  тепер я закінчую школу, але більше ніколи я без дозволу дорослих нічого не роблю.