Порівняйте книжки Льюіса Керролла «Аліса в Крайні Див» і української письменниці Галини Малик «Аля в Країні Недоладії».​

Якщо говорити про те, що ми можемо показати європі, то в нас цього дуже багато. київ вражає європейців тим, що це місто побудовано зовсім за іншою візуальною схемою, ніж традиційні міста європи. тому київ є невизнаною культурною столицею європи. його не порівняти з безліччю міст. ми можемо сміливо говорити, що в нас тут була культурна столиця, коли ще в парижі кози на вулицях паслися. у нас є старовинні православні храми, яких у європі ніде немає. архітектура нашого міста відрізняється від усіх європейських. тому, приїхавши до києва, можна побачити зовсім інше місто, ніж берлін, варшава, бухарест. ми могли б вразити європейців, бо в нас є для цього база. на жаль, крім славетної історії у нас немає інших факторів, необхідних для популяризації міста.  місце, яке могло б уособити в собі старий київ і увагу європейців – андріївський узвіз. але ж стан, у якому він перебуває, жахливий. перлина андріівського узвозу – андріївська церква під загрозою зруйнування. театр, який там має бути, недобудовано, у приміщеннях замість сувенірних крамниць, галерей і ресторанчиків зараз починають з’являтися офіси. тобто ми маємо багато чого цікавого, та не можемо його належним чином оформити та представити гостям. тому треба не тільки з точки зору цього статусу, а взагалі більше уваги приділяти культурі. якби ті гроші, які в певні соціальні об’єкти, були б спочатку вкладені в туризм, то вони б дали ті ж соціальні гроші на другому етапі. і наше місто може стати туристичним центром, адже тут є що показати. треба лише заохотити туристів приїжджати до києва.