Лист у жартівливому тоні головному героєві оповідання скарб

Олекса стороженко, за словами івана франка, талановитий оповідач, що добре володіє українською мовою. в оповіданні «скарб» письменник використав український фольклор, поєднав фантастичні елементи з реалістичним зображенням селянського побуту, гумористично зобразив головного героя. павлусь, єдиний син у родині, ріс зманіженим, залюбленим матір’ю. узимку й восени вона не випускала його з хати, щоб не замерз, навесні і влітку — щоб сонце не напекло голову. бачачи, що син нічого не вміє робити, батько журився: «що з ним станеться, як ми помремо? » мати мала рацію, коли говорила: «як бог милосердний пошле йому щастя, то без нас житиме ще лучче, як теперечки». після смерті батьків за павлусем наглядали наймит і наймичка. і хоча він уже й парубком став, а все чекав, коли хтось за нього зробить. «павлусь за весь день і пари з рота не пустить; хоч би часом чого і схотів, вже не попросить: якось йому і слово важко вимовити». і на вечорниці йому йти не хотілося, і скарб шукати відмовився, бо звик лише їсти та спати. за це прозвали його лежнем. навіть грушу зірвати не міг: «бісові груші, — пробубнить, — які спілі, і над самісінькою головою висять, і ні одна ж то не впаде у рот». а потрусити дерево — важко. у селі павлуся вважали щасливим: нічого не робить, а все має. «сказано: як кому бог дасть щастя, то не треба йому й рідної матері, не треба і скарбу шукати, сам скарб його знайде». і хоча люди заздрили павлусеві, жити так, як він, не хотіли. думаю, що щасливим не був і павлусь. олекса стороженко, за словами івана франка, талановитий оповідач, що добре володіє українською мовою. в оповіданні «скарб» письменник використав український фольклор, поєднав фантастичні елементи з реалістичним зображенням селянського побуту, гумористично зобразив головного героя.павлусь, єдиний син у родині, ріс зманіженим, залюбленим матір’ю. узимку й восени вона не випускала його з хати, щоб не замерз, навесні і влітку — щоб сонце не напекло голову. бачачи, що син нічого не вміє робити, батько журився: «що з ним станеться, як ми помремо? »мати мала рацію, коли говорила: «як бог милосердний пошле йому щастя, то без нас житиме ще лучче, як теперечки». після смерті батьків за павлусем наглядали наймит і наймичка. і хоча він уже й парубком став, а все чекав, коли хтось за нього зробить. «павлусь за весь день і пари з рота не пустить; хоч би часом чого і схотів, вже не попросить: якось йому і слово важко вимовити».і на вечорниці йому йти не хотілося, і скарб шукати відмовився, бо звик лише їсти та спати. за це прозвали його лежнем. навіть грушу зірвати не міг: «бісові груші, — пробубнить, — які спілі, і над самісінькою головою висять, і ні одна ж то не впаде у рот». а потрусити дерево — важко.у селі павлуся вважали щасливим: нічого не робить, а все має. «сказано: як кому бог дасть щастя, то не треба йому й рідної матері, не треба і скарбу шукати, сам скарб його знайде». і хоча люди заздрили павлусеві, жити так, як він, не хотіли. думаю, що щасливим не був і павлусь.

  в будущем я представляю нашу страну экологически чистой. хотела бы, чтобы реки не были такими загрязненными, потому что это плохо влияет на растительный и животный мир, на наше здоровье.  хочу, чтобы люди не были такими равнодушными и холодными друг к другу. у каждого человека есть определенные проблемы, но это не причина для того, чтобы не уважать, не друг другу. если мы хотим что-то изменить, то должны делать это вместе.

 

в украине станет больше добрых людей, которые будут заботиться о природе. будут защищать животных, арестуют всех браконьеров, выстроят много заповедников. и посадят больше лесов, чтобы люди могли дышать чистым воздухом.