Твір на тему: «Останній листок» — історія дружби і самопожертви» за однойменною новелою О’Генрі

Однією з найкращих новел О’Генрі справедливо вважається новела «Останній листок». У творі захоплюють своєю чистотою та щирістю почуття самовідданості та безкорисної дружби між старим самотнім художником і молодими дівчатами.

Головні персонажі новели — Джонсі та Сью. Це молоді дівчата, які, наче сестри, поділяють разом усі свої радощі та незгоди, домівку та їжу. Їхня дружба була по-справжньому міцною, бо кожна з дівчат була готова на самопожертву заради іншої. Жилось їм дуже важко, заради грошей їм доводилося брати замовлення на малюнки, проте їхніх мізерних заробітків ледве вистачало на сплату за рахунками. Тому незвичайно важким випробуванням для дівчат стала тяжка хвороба Джонсі. Грошей на ліки у дівчат не було, як і не було можливості їх заробити. Дівчина була змушена залишитися віч-на-віч з хворобою, без до . Єдиною підтримкою для неї стала дружба Сью та старого художника Бермана.

Самотнього п’яничку Бермана пов’язувало з дівчатами щире бажання до . Він опікувався молодими художницями, бо того потребувала його душа. Не як досвідчений художник а як людина, що почуває себе самотньо, він поспішав знайти застосування своїм невитраченим батьківським почуттям. Берман щиро бажав полегшити дівчатам життя і хвилювався за них більше, ніж за самого себе. Головною мрією Бермана було створення картини, яку б визнали справжнім шедевром. Але життя закінчувалося, а мрія так і залишалася мрією.

Хвороба поступово знесилювала Джонсі, і її думки вже зверталися не на те, як одужати, а як полегшити життя своїй подрузі та старому художнику. Джонсі стала відмовлятися від їжі, бо заробляти на неї було дуже важко. Вона вже не мала сумніву, що скоро вмре і навіть намітила коли: як за вікном впаде останній листок з виноградної лози. Була пізня осінь, вітер та дощ за вікном кімнати зривав все більше і більше виноградних листків, все менше і менше надій залишалося у Джонсі на одужання.

Але останній листок витримував будь-яку негоду і не хотів злітати. Своєю стійкістю він додавав дівчині наснаги до життя. Хвороба потроху відступила, і Джонсі одужала. Та тільки набагато пізніше вона дізналася, що останній листок був не на лозі, а на протилежній стіні. Намалював його старий Берман, який не хотів, щоб надія залишала дівчину.

Невдовзі Берман помер від запалення легень, адже малював листок під проливною зливою, але помер з почуттям, що його життя не пройшло марно, що він все ж таки встиг намалювати справжній шедевр — останній листок на стіні, який врятував життя юній дівчині. І нехай цей шедевр був не такий, як зазвичай, але він став значніший, ніж усі шедеври людства, разом узяті.

Объяснение:

Одним из значительных стихотворений поэта о войне является его произведение «Я убит подо Ржевом...». Прочитайте его внимательно, подумайте, о чем оно. Что хочет сказать герой Твардовского всем поколениям людей, которые будут жить после этой кровопролитной войны? Что он завещает им?

Это стихотворение о памяти, о долге живых перед мертвыми. Стихотворение написано от лица солдата, убитого подо Ржевом.

Обращаясь к живым «братьям» он хочет узнать, не напрасной ли была его смерть и смерть тысяч таких же солдат, как он:

И у мертвых, безгласных,

Есть отрада одна:

Мы за родину пали,

Но она Ему хочется знать, что война окончена и в победе есть и его часть, его «вера, ненависть, страсть». Узнав это, он смог бы разделить счастье с живыми. Погибший солдат требует от оставшихся в живых товарищей мужества, веры, готовности умереть за победу. Он строго требует с живых ответа, устояли ли они «как стена», громят ли врага «на ином рубеже»? Общее дело — битва за Родину — объединяет живых и мертвых. И живые «не в долгу» у убитых, если отстояли родную землю и завершили войну, дойдя до Берлина.

Убитый солдат завещает своим «братьям» жить счастливо и наслаждаться мирной жизнью, «с честью» служить отчизне и свято беречь её «в память воина-брата, / Что погиб за неё».

: