Запишіть цитатну характеристику образу Нори з твору Ляльковий дім

Образ Нори в творі “Ляльковий дім” уособлює – жінку турботливу, ласкаву і ніжну до дітей, чоловіка, лікара Ранка, служанки. Але це лише “вершина айсберга” насправді воно не така і щаслива… Образ Нори викликає бажання співчувати цій жінці, дивуватися її безпорадності, зрозуміти її дії, але ж ніяк не засуджувати її.

“Ляльковий дім” характеристика образу Нори

Нора Хельмер – центральний персонаж п’єси “Ляльковий дім”, дружина адвоката Хельмера, має, здається, все необхідне для щастя: коханого чоловіка, дітей, будинок. Щасливо проживши з чоловіком чималу кількість років, вона раптом приймає несподіване рішення піти з дому. Ніхто з домашніх не здогадується, чим викликане таке рішення. Вдобавок ніхто не знає, що за зовнішньою веселістю і пустотливістю Нори, цієї «білочки», «співунки-пташечки», ховаються величезне напруження сил і здатність на безоглядну самопожертву.

Як виявилося, життя Нори не було таким вже й безхмарним і щасливим. Їй довелося протягом ряду років приховувати свій непорядний вчинок: одного разу Нора, щоб добути грошей для лікування небезпечно хворого чоловіка, підробила на векселі підпис батька. Нора перенесла страшні душевні муки в очікуванні тієї фатальної хвилини, коли її таємниця буде викрита. І ось настає момент зізнання, момент випробування двох перед обличчям лиха. Але вбивчий егоїзм чоловіка проявляється у всій своїй повноті. Хельмер не витримує випробування. Короткого часу небезпеки вистачило, щоб він скинув з себе маску безмежно люблячого чоловіка і виявив своє справжнє обличчя. До прочитання рокового письма Хельмер виголошує на адресу дружини пристрасне зізнання у любові і відданості:

Дізнавшись про провину Нори, муж в повному сум’ятті бурмоче зовсім протилежне: виявляється, у Нори «ні релігії, ні моралі, ні відчуття обов’язку … мене, мабуть, запідозрять у тому, що я знав про твій злочині». Але навряд небезпека відступає, як Хельмер, який недавно обсипав дружину образами, називав її «лицеміркою, брехухою, злочинницею», знову перетворюється на доброго і дбайливого «порадника і керівника».

Всі ці перетворення цілком виправдовують бажання Нори покинути «ляльковий дім», цю «велику дитячу». Нора вважає, що, перш ніж бути дружиною і матір’ю, вона повинна стати людиною. Вона іде від чоловіка, залишаючи трьох дітей. Закінчення п’єси — це діалог чоловіка і жінки, який пояснює поведінку і рішення Нори. Ось діалог Нори з чоловіком

Жил был простой карандаш. жил он себе поживал, и вот однажды встретил он красивейшую ручку. она была вся розовая и блестящая. подошел карандаш к ручке и сказал: – давай дружить.– вот еще, - ответила ему ручка.– ты такой простой, а я – красивая. не буду с тобой дружить.и ручка ушла.загрустил карандаш и пошел своей дорогой. вдруг увидел он, что на дороге что- то блестит. подошел он поближе и увидел, что это лужица розовых блестящих чернил, которую оставила после себя красивая ручка. измазался карандаш в этих чернилах и тоже стал красивым. а в это время мимо проходила та самая ручка. увидела она красивый карандаш, он ей понравился, потому что был такой же, как она – розовый и блестящий. подошла она к карандашу и сказала: – давай дружить. карандаш согласился. и стали они везде ходить вместе, разговаривали обо всем на свете, играли, смеялись, веселились, , фокусы друг другу показывали. и вдруг упали в лужу. чернила с карандаша смылись, и он снова стал простым.ручка рассердилась, потому что он её обманул, и сказала: – я от тебя уйду, потому что ты простой, и ты меня обманул. ты измазался в моих чернилах и так и оставил. я с тобой больше не дружу.после этого ей встречались другие красивые карандаши, но они не хотели с ней дружить. одни говорили, что они красивее её. другие говорили, что они – карандаши, а она – ручка, и поэтому не будут с ней дружить. еще одни говорили: "фу, ты какая-то блестящая, а мы то красненькие, голубенькие, сиреневенькие". третьи соглашались с ней дружить, но они были такие скучные и неинтересные, что ручка сама от них уходила. потом она подошла к самому последнему карандашу.он сказал: – ну давай чуть-чуть подружим.они немного погуляли, и он сказал: – мне не понравилось. я не буду с тобой дружить.поняла тогда ручка, что ей было интересно только с простым карандашом. ручка обиделась и побежала скорей к тому простому карандашу, он шел медленно и даже пары шагов не отошел от лужи.подошла тогда ручка к нему и сказала: –давай с тобой дружить, все остальные хуже тебя.карандаш сказал: – правда? прости и ты меня тоже. я обманул тебя, когда измазался в красивых чернилах. я только хотел понравиться тебе. и стали они снова дружить. тут прозвенел звонок, все ученики быстро сразу взяли неизвестные карандаши, которые у них лежали на партах, сложили их в свои пеналы и отправились домой, потому что был последний урок, и он закончился. а одна девочка взяла эти карандаш и ручку, положила их рядышком в красивый пенал и пошла домой. так, ручка с карандашом каждый раз попадали в один пенал, и ручка была рядом с карандашом, а карандаш с ручкой. вот так и закончилась эта сказка.