Зі слів батька випливає, що вихована людина має приховувати свої справжні почуття, а отже, лицемірити. Чи погоджуєтесь ви з такою думкою? Свою відповідь обґрунтуйте. (твір Шпага Ставки Беркута. скорочено. Про те, що сталося різніше)​

Шевченко – основоположник нової української літератури. шевченко є основоположником нової української літератури і родоначальником її революційно-демократичного напряму. саме в його творчості повно розвинулися ті начала, які стали провідними для передових українських письменників другої половини хіх – початку хх століть. тенденції народності й реалізму були вже властиві в значній мірі і творчості попередників шевченка. шевченко перший в українській літературі виступив як істинно народний поет, твори якого з усією повнотою відбили почуття й думки трудящих мас, їх віковічні визвольні прагнення.

попередники великого поета в українській літературі в своїх творах критикували окремі явища тогочасного життя, як-от: знущання поміщиків з селян, хабарництво чиновників. шевченко ж виступив як грізний суддя і обличитель усього самодержавно-кріпосницького ладу, як непримиренний ворог поміщиків і царизму. у його творах змальований новий позитивний герой – борець проти самодержавно-поміщицького ладу, борець за щасті народу.

творчість великого народного поета внесла в нашу літературу незнане багатство тем і жанрів, прилучила її до кращих досягнень світової літератури.

шляхом шевченка пішли найвидатніші передові українські письменники наступного часу – марко вовчок, панас мирний, іван франко, павло грабовський, леся українка та ін.

роль шевченка в розвитку української літературної мови. шевченко відіграв важливу історичну роль у розвитку української літературної мови. він установив ту структуру української літературної мови, яка збереглась у всьому істотному як основа сучасної мови, тобто розвинув і утвердив певний склад словника і граматичний лад української мови, які стали нормою і зразком для письменників, преси, театру тощо.

попередники шевченка в українській літературі, починаючи з котляревського. використовували в своїх творах живу народну українську мову, а також скарби усної народної творчості, але це використання було ще обмеженим, відповідно до не досить широких тем і літературного стилю цих письменників. крім того, вони ще не позбулися діалектних, вузькомісцевих елементів.

норми української літературної мови, створені на народній основі, дала поезія шевченка. основні мовні джерела великий народний поет черпав із скарбів фольклору і живої розмовної мови. він відібрав від загальнонародної мови все найбільш істотне і яскраве і розкрив у своїй творчості багатство, гнучкість, красу і милозвучність українського слова.

вшанування пам’яті. царизм репресіями прагнув зупинити лавину народної шани й любові до великого сина україни, а вийшло навпаки. з 1918 року вшанування пам'яті великого кобзаря 9 березня стало в нашій країні щорічним і всенародним. відкрито пам'ятники поетові в києві, каневі, харкові та в інших містах україни, могилу великого тараса оголошено заповідником, ім'я шевченка присвоєно київському університетові, театру опери та ; масовими тиражами його твори, відкрито державний музей т. г. шевченка, його ім'я присвоєно навчальним і науковим уста­новам, вулицям, бульварам, площам, пароплавам.