Відгук (твір) про творчість Ліни Костенко

Ліна Костенко видатна поетеса сучасності, непересічна особистість – совість нації. Вона – почесний професор Києво-Могилянської академії, почесний доктор Львівського та Чернівецького університетів, лауреат престижних премій, зокрема премії імені О. Теліги, премії імені Ф. Петрарки, Фундації Антоновичів та ін. Її твори перекладено багатьма європейськими мовами.

У сучасній світовій традиції Ліна Костенко входить до переліку найвідоміших жінок сучасної України. Її творчість – невід’ємна частина історії України, національної культури.

Поезія Ліни Костенко увібрала в себе дві найбільші людські доблесті –мужність і розум. Водночас – це поезія ніжної та прекрасної жінки, що володіє могутньою силою почуттів, їх витонченістю та аристократизмом. Чистий і щирий голос поетеси, її неповторно-своєрідна поезія вже кілька десятиліть чарують читачів; шанувальники її таланту не стомлюються у нетерплячому очікуванні нових книг митця, їх вихід у світ завжди свято для тих, хто кохається у мистецтві слова.

Визначальним для поезії Ліни Костенко є неоромантичний світогляд, у центрі якого – людина, її творчі здібності, вольове начало, активність не лише у творчій, а й у суспільній сфері, утвердження свободи суверенної особистості.

Творчість у гуманістичній світоглядній концепції поетеси є виявом духовно-естетичного потенціалу особистості, можливістю переборення суперечності між ідеалом і дійсністю шляхом їх гармонізації. Осягається абсолютна краса, гармонія, досконалість.

У сучасному світобаченні в поезії Ліни Костенко стверджується абсолютно духовна сутність краси. Вічні цінності краси втілюються у мистецтві, поезії. Краса природи (образи гірських вершин, зоряного неба) символізує поривання до ідеалу. Любов осмислюється як духовна цінність особистості. Насамперед це любов до рідного краю і породжене духовною спільністю інтимне почуття. Своєрідністю осмислення любові в художньому світогляді Ліни Костенко є ствердження її як пам’яті, елементу духовного досвіду особистості.

Поетеса часто звертається до теми дитинства, її поетичні образи для дітей особливі: вони пробуджують почуття прекрасного, прилучають дітей до художнього сприйняття світу. 1987 року Ліна Костенко видала прекрасну (на жаль, єдину) збірку для дітей «Бузиновий цар».

У своїх творах для молодших дітей поетеса змальовує красу рідної природи, допитливу дітвору. Кожне її слово – бадьоре і життєстверджуюче, будить думку, закликає долати труднощі.

Своеобразно построен весь текст, в нем словно происходит движение по спирали вверх, и вверх, и вверх.... Такое впечатление создает, например, повтор слов в конце почти каждой строки. Восходящее движение взгляда от дороги по столбам вверх и до звезд. Кружение метели, (разорванное?) кольцо рук. А подобное восхождение вверх по спирали тоже должно вести в иной мир. Глаза-звезды, которые глядят сверху, вечерние, а не утренние. Это сразу навевает дополнение к ним - прощальные

Весь текст пропитан печалью. Печаль прощания звучит и в строках о ненадежном кольце рук, и в неизбежности длинной дороги. Звезды недостижимы, и в этом спрятана невозможность возвращения. Голубые, холодные, отстраненные звезды - чьими глазами они могут быть? Действительно, не глазами земной женщины, а глазами неумолимой судьбы. Но все это и есть судьба человека, уходящего из дома на фронт. Это и есть то неумолимое мужское дело, которое выгнать мужчину из до

Объяснение: