Доклад о любой стране Северной Америки.

История Доминики

Первоначально заселявшие остров араваки были вытеснены карибами в 14 в. Открыт Х. Колумбом в 1493. Французы начали колонизировать Доминику в 1632. На протяжении 18 в. за владение ею шла ожесточенная борьба между Великобританией и Францией. Англичане окончательно закрепились в 1805, заплатив в качестве компенсации 12 тыс. фунтов стерлингов. В 1768 создана законодательная ассамблея, куда первоначально избирались только представители белого населения, негры получили избирательное право в 1831. В 1888—1940 Доминика входила в состав колонии Подветренные острова, в 1940—56 — Наветренные острова, в 1958—62 — в состав Вест-Индской Федерации. В 1967 получила статус «ассоциированного с Великобританией государства» и внутреннее самоуправление, независимость провозглашена в 1978. В 1979 в стране всеобщая забастовка и массовые демонстрации, в результате которых первые президент и премьер-министр бежали из страны. После создания временного правительства и проведения в 1980 до выборов ситуация нормализовалась.

Наука и культура Доминики

Обязательное и бесплатное образование для детей в возрасте от 5 до 15 лет. Действуют 64 начальных и 14 средних школ соответственно с 13 и 6 тыс. учащихся. Среднее специальное образование предоставляется в колледже, который создан в 2002 путём объединения трёх ранее самостоятельных учебных заведений и насчитывает (2002/03) 1,1 тыс. студентов. Издаются 3 еженедельных газеты. Действуют 4 радиостанции, 1 из которых принадлежит правительству. Телевизионной станции нет, кабельное телевидение охватывает 1/3 территории острова.

В 2000 создана Академия культуры и науки, разработавшая комплексный план развития страны. Основные культурные события — ежегодный карнавал, посвящённый отмене рабства, и празднества по случаю Дня независимости. С 1997 проводится международный фестиваль креольской музыки. Наиболее распространённые музыкальные стили — регги и калипсо. Крупнейшая писательница доминикского происхождения — Д. Рис, покинувшая родину в возрасте 16 лет, в творчестве которой сохранились национальные мотивы. Наиболее известные местные писатели Ф. Шэд Оллфрей и последователь постмодернизма — П. Бейкер. Музеи в Розо и Форте Ширли, где в 18 в. располагался британский гарнизон.

Объяснение:

Объяснение:

Північна Америка розташована повністю у Північній півкулі. Континент простягається в усіх географічних поясах, крім екваторіального. Тому природа його різноманітніша порівняно, наприклад, з Південною Америкою. Південну частину материка, що розташована у тропічних широтах, називають Центральною Америкою. До неї зачислюють також Центральноамериканські острови (Вест-Індія). Крайня північна точка материка — мис Мерчисон на півострові Бутія в Канаді — розташований на 71°58' пн. ш., крайня південна точка материка — мис Мар'ято (7°12' пн. ш.), крайня західна – мис Принца Уельського (168°00' зх. д.), крайня східна — мис Сент-Чарльз (55°40' зх. д.). Протяжність з півночі на південь — 7,2 тис. км, із заходу на схід — 6,8 тис. км; середня висота поверхні 677 м. Найвища точка в Кордильєрах (Деналі (інші назва — Мак-Кінлі, 6 194 м), найнижча — в Долині Смерті (86 м нижче рівня моря). Понад 64 % території має висоту понад 300 м.

Площа материка — 20,4 млн км², а разом із островами — 24,25 млн км² (Ґренландія, Канадський Арктичний архіпелаг, Вест-Індія, Алеутські острови, Архіпелаг Олександра). Населення — 528 млн (станом на 2008 рік).

Материк омивається Тихим океаном з Беринговим морем, затоками Аляска і Каліфорнійською, Атлантичним океаном з морем Лабрадор, затоками Св. Лаврентія, Карибською і Мексиканською, Північним Льодовитим океаном з морями Бофорта, Баффіна, Чукотським морем, Гудзоновою затокою, Дейвісовою протокою, Гудзоновою протокою, затокою Басейн-Фокс. Сполучається з Південною Америкою Панамським перешийком, від Азії відокремлена Беринговою протокою.

На півдні Північну Америку перетинає північний тропік, на півночі — північний полярний круг. Найширша частина материка лежить в помірних широтах.

Береги континенту сильно розчленовані на півночі, північному заході й північному сході. До найбільших елементів берегової лінії належать Гудзонова, Мексиканська, Каліфорнійська затоки, півострови Лабрадор, Флорида, Каліфорнія, Аляска. Найбільші острови — Ґренландія, Ньюфаундленд, Канадський Арктичний архіпелаг (разом з островом Баффінова земля), Великі Антильські, Малі Антильські, Алеутські острови. Порізаність берегів Північної Америки сприяла виникненню тут численних морських портів.

Істотний вплив на природу Північної Америки мають морські течії, що омивають її береги: Аляскинська, Каліфорнійська, Лабрадорська і Гольфстрім.

Північна Америка багата на внутрішні води. Тут протікає одна з найбільших річок земної кулі — Міссісіпі, розташоване найбільше за площею прісноводне озеро Землі — Верхнє. Північноамериканські льодовики поступаються за площею тільки льодовикам Антарктиди. Є в Північній Америці великі болота та значні запаси підземних вод. Проте розподілені води на території материка дуже

нерівномірно.