Приблуда кратко написать что вы запомнили
​

ответ:Головний герой новели, десятирічний безпритульний хлопчик Мишко, потрапляє до дитячого будинку. Ззовні він "марний, обiдраний, босi ноги всi в грязі", та при цьому запевняє, що в нього є мама й тато, і живе він тут недалечко, а на запитання, чому ж він тоді голий і босий, хлопчик-сирота демонструє винахідливість, відповідаючи: "…чоботи є в мене, тiльки мама заховала, щоб я з дому не сходив. То я босий утiк. I пальто в мене є, i шапка гарна – все мама поховала".

Подив дітей посилився, коли "Мишко заспокоївся, пiдтяг штани, очi засяяли" і він заспівав надзвичайно гарним і сильним голосом народну пісню "Ой, Морозе-Морозенку, ти славний козаче…". Та це ще були далеко не всі таланти й обдарування маленького Мишка. Не меншe враження він справив на всіх, коли витягнув "гребінь iз кишені, та як утне на йому губами: так i пориває до танку, i очі в усіх засяяли…". Автор неодноразово акцентує увагу на тому, що в дітей від радості "очі засяяли".

Показуючи характер малого Мишка, автор звертає увагу й на вольову натуру хлопця, тоді, коли всі побігли їсти "на обiд дер зуп – без хлiба, без солi й без круп", а хлопець чемно відмовився, говорячи, що вже обідав "борщ iз м’ясом, i кашу молошну, i чай з булкою в накладку i… Мишко ковтнув слину й замовк". А коли всі весело і завзято обідали "Мишко стояв, схилившись на одвiрок, нахмурений. Все одхиляє убiк голову, нiби на той обiд i дивитись не хоче. Тiльки в горлi у його кавкало, мовби глитав великi камiнцi".

Реальне становище Мишка розкрилося підвечір, коли вихованці дитбудинку нагадали йому, що надворі темно і його, напевне, десь там уже шукають "папаша з мамашою". У відповідь хлопчик не витримав і несподівано заплакав, зізнавшись, що насправді безпритульний. Діти сприйняли його нещастя із співчуттям і вирішили "на раді" прийняти до себе – поки що таємно, а потім вилучити момент і просити залишити хлопчика всією "бурсою" в завідуючої Параски Калістратівни, яка вже стільки разів зарікалася нікого більше не брати до притулку, розрахованому і помешканням, і харчовим постачанням лише на тридцятьох вихованців, яких насправді було цілих дев’яносто.

Оригінально вирішує письменник "оприлюднення" Мишка перед завідувачкою. Хлопець, який за цілий день не мав і крихти в роті, просить дітей чогось "пошамать": "Мені що-небудь, аби не нудило. От, скажемо, у казані я бачив – дві кістки лежать". "Собача" їжа й їлася Мишком по-собачому – він так голосно гриз кістку під ліжком, що Параска Калістратівна не могла цього не почути, а "тривожні очі" дітей при цьому ще більше посилили її підозри. Коли ж жінка намагається проігнорувати вмовляння дітей, "пильне її око щось загледіло. Зразу: – Ану, стій! – Мовчки поривчасто вхопила, розгорнула на хлопцеві шмаття, що його соромливо й старанно не давав він розгортати.

Під дрантям не було сорочки. Світились реберця. Схудле, марне тіло було порване, подряпане, скривавлене – живого не було на йому місця".

Зрозуміло, що після побаченого чуйне серце виховательки не могло не розтанути. Діти визначають, що справа на їх боці за тим, що завідувачка у своїй кімнаті "реве", тож починають святкувати перемогу: "Невтримна радість, мов на крилах, підняла всіх, завертіла… Вихором закружило лахміття, довгі рукава, обiрванi лацкани, обмотки на ногах. Один водить рукою по руці, як смичком по струнах, другий товче кулаком, як у бубон, у надуту щоку; той – у боки, той навприсядки. I… шугають, як у метелиці, золоті блистинки – очі… I знову – вихор радощів – ще дужчий, ще буйнiший".

Змальовуючи життя дитячого будинку в перші пореволюційні роки, С.Васильченко мав на меті показати, що в яких би "сумних і обідраних" умовах не були діти, їм завжди допомагає виживати, і в прямому і в переносному значенні цього слова, неймовірно велике багатство фантазії й уяви їх маленьких душ і ота, здається, всепереможна "радість життя", безпосередня дитяча веселість і гумор.

 

​

Объяснение:

    сказки салтыкова-щедрина нередко называют политическими сказками-сатирами. в этих коротких произведениях писатель с метафорических образов и намеков показывал пороки самодержавного строя. всего салтыковым-щедриным было создано более 30 сказок, большинство из них – в 80-е годы 19 века. форма сказки была наиболее удобна для обхода цензуры в период политического разгула и наиболее близка и понятна для простого человека. и народ понимал остроту «щедринской» сатиры, скрытой за незамысловатой речью и зоологическими масками. писатель создал новый, оригинальный жанр сказки, в которой фантастика сочетается с реальной, злободневной политической действительностью. в основе сюжетов сказок салтыкова-щедрина лежит сатирическая ситуация, но за ней всегда угадываются реальные общественные отношения. образы героев по сути дела представляют собой воплощения типов людей россии конца 19 века.         в большинстве сказок салтыкова-щедрина главными действующими лицами выступают звери: пескари, воблы, медведи… одним из сатирических произведений на «звериную» тему является «здравомысленный заяц».         здравомысленный заяц — герой одноименной сказки, который «так здраво рассуждал, что и ослу впору». он считал, что «всякому зверю свое житье предоставлено» и что, хотя зайцев «все едят», он «не » и «всячески жить согласен». в пылу этого философствования заяц был пойман лисой, которой наскучило слушать умные речи, и хищница, не задумываясь, съела говорливого зверя. герои произведения являются типичными действующими лицами во многих народных сказках, где заяц и лиса противопоставлены друг другу. однако, эта сказка – не очередное сказание о лисьей хитрости и заячьей глупости и трусости. изображая животных, автор хотел, чтобы обыватель, читая сказку, перенес содержание на себя, понял содержащийся в ней скрытый смысл.          прототипом главного героя в «здравомысленном зайце» является не благородный и умный идеалист-философ, а обыватель-трус, надеющийся на доброту угнетателей. зайцы не сомневаются в праве волка и лисы лишить их жизни, они считают вполне естественным, что сильный поедает слабого, но надеются растрогать волчье сердце своей честностью и покорностью: "а может быть, волк ха- и помилует! " хищники же остаются хищниками. зайцев не спасает то, что они "революций не пущали, с оружием в руках не выходили".         основная мысль сказки, на мой взгляд, заключается в том, что не всегда разумные и «здравомысленные» размышления способны разрешить проблемную ситуацию. в большинстве случаев нужно действовать, а не разглагольствовать, а в случае с зайцем – бежать, спасать жизнь, а не надеяться на жалость и благородство лисы. рассуждения зайца нельзя назвать бессмысленными и не относящимися к делу, он имеет свою точку зрения и высказывает свои мысли. но здравомыслие, приправленное чрезмерной болтливостью и хвастовством, не спасло трусливую шкуру зайца.         в большинстве своих сказок, в том числе и в «здравомысленном зайце» салтыков-щедрин использовал прием гротеска – изображение жизни, при котором отрицательное рисуется в обнаженном, преувеличенном виде. также в этой сказке автор прибег к аллегории: в образе зайца он нарисовал трусливого обывателя, в образе лисы – представителей угнетающего класса. читать произведения легко и интересно из-за множества народных поговорок, пословиц, иносказаний, которые метко смысл и вызывают у читателя ироническую улыбку.          в заключении хочется добавить, что высказанные писателем в сказках мысли современны и сегодня. сатира салтыкова-щедрина проверена временем и особенно остро она звучит в период социальных неурядиц, подобных тем, которые переживает сегодня россия.