Основна думка у поемі іван вишневецький

Іван франко у своєму творі описує останній період життя івана вишенського. головний герой був письменником, любив подорожувати. події відбуваються на горі афон, де чудові краєвиди і прекрасна природа. він вирішує до кінця своїх днів жити у самотній печері.цей крок являється несподіваним для всіх і самого вишенського! під час перебування у ній, в його душі панує мир і спокій. в цій ідилії дідусь роздумує про віру і бога з яким він прагнув зустрітися.кожен день старець молиться, тим самим себе заспокоюючи. коли до печери вітром принесло вишневий цвіт, то у його душі прокинулися спогади про рідну землю, але він остаточно вирішує що він схимник. і навіть коли старець прочитав листа, глибоко розгубився: чи змінити своє рішення, чи ні? дідусь вирішує залишитися у печері заради ж самого себе. хоча вишенський прекрасно розуміє, що він неодмінно потрібний козацькій баркі. у фіналі твору, старець помирає, але він залишається патріотом, тому що йшов він за своїм голосом сумління і не зрікся свого бажання!

Ви вірите, що «у природи нема поганої погоди»? що в кожної пори є свої неповторні зваби й принади? навіть сувора зима привітна своїми білими снігами і збадьорюючими морозцями. спробуймо ж помітити привабливе у місяця, який стоїть на зламі осені й зими, – листопада. у листопаді постійно міняється погода: то дощ паде, то сонце світить. коли йде дощ, то не сильно хочеться виходити на вулицю. але є і свої плюси в цій погоді. можна сісти на вікно і почитати книгу. а коли дожь закінчиться, то так приємно вийти на вулицю і подихати свіжим повітрям.а коли світить сонце, можна вийти в парк на прогулянку. загалом, немає поганої погоди. і я в це вірю.