Зяких творів т.шевченко наведені уривки тіхесенько вітер віє, он гай зелений похилився

На Щуку (алегорія) хтось бомагу в суд подав,

Що буцім би вона такеє виробляла,

Що у ставку ніхто життя не мав:

Того заїла в смерть (фразеологізм), другого обідрала.

Піймали Щуку молодці

Та в шаплиці

Гуртом до суду притаскали,

Хоча чуби й мокренькі стали.

На той раз суддями були

Якіїсь два Осли(алегорія),

Одна нікчемна (епітет) Шкапа  (алегорія)

Та два стареньких (епітет) Цапа,(алегорія)-

Усе народ, як бачите, такий

Добрячий та плохий (епітети).

За стряпчого, як завсігди годиться,

Була приставлена Лисиця (алегорія)...

А чутка у гаю була така,

Що ніби Щука та частенько,

Як тільки зробиться темненько,

Лисиці й шле — то щупачка,

То сотеньку карасиків живеньких  (епітет)

Або линів гарненьких (епітет) ...

Чи справді так було, чи, може, хто збрехав

(Хто ворогів не мав!),-

А все-таки катюзі,

Як кажуть, буде по заслузі (фразеологізм).

Зійшлися судді, стали розбирать:

Коли, і як воно, і що їй присудити?  (риторичне питання)

Як не мудруй, а правди ніде діти (фразеологізм).

Кінців не можна поховать (фразеологізм)...

Не довго думали — рішили —

І Щуку на вербі повісити звеліли.

— Дозвольте і мені, панове, річ держать,-

Тут обізвалася Лисиця.-

Розбійницю таку не так судить годиться:

Щоб більше жаху їй завдать

І щоб усяк боявся так робити, —

У річці вражу Щуку утопити!

— Розумна річ! (риторичний вигук)— всі зачали гукать.

Послухали Лисичку

І Щуку кинули — у річку.