Материнська любов який прикметник​

одного дня полетіла зозуля води напитися до струмка. прилітає, а там дівчинка плаче, бо черевички загубила. і зозулі її шкода стало, думає, як дитині.

полетіла шукати. «а якого ж розміру вони мають бути? — подумала зозуля, —мабуть, такі, як на мої лапки».

пішла до павука, пошила швиденько нові черевички, у нього вдягнула і полетіла до дівчинки. але по дорозі погубила їх, бо виявилось, що вони трішки більші за її лапки. заплакала зозуля. шукала і не знайшла, бо вони квітами стали.

дивиться, іде та дівчинка, смутна така. а побачивши сині квітки, стала їх рвати. дуже зраділа дівчинка і на душі їй стало весело та добре, навіть забула про своє лихо. зраділа і зозуля, закувала від радості тай розповіла їй історію про пошиті павуком нові черевички, які перетворилися на сині квіти.

отака була розумниця зозуля. якби можна, то зорі б з неба дістала, тільки б добре жилося усім людям.

з того часу, ранньої весни, на лісових галявинах, розцвітають квіти, які в народі називаються зозулині черевички.