Можно ли оправдать отрицательные поступки человека, влиянием на него окружения другим
Преступление и наказание

Жестокость — это черта личности, которая выражается в неоправданно грубом отношении к другим, причинении им боли ради получения собственного удовольствия. В наше время люди, порой не задумываясь над тем, какие последствия наступят, совершают жестокие поступки. Кто-то безжалостно оскорбляет и унижает своего одноклассника, а рядом нет того, кто его остановит.

При этом он не думает о том, что человек будет страдать, переживать и даже психологически ломаться. Нередко мы бываем свидетелями, когда ребенок делает больно кошке или собаке, а взрослые как будто не замечают этого. Все это порождает жестокость и более страшные ее проявления, как это случилось в Керчи. У меня в голове не укладывается, как молодой парень решился на такое кровавое убийство! Казалось бы, старшекурсник, неплохо учился и т. д., но в один день пришел в училище и убил 21 человека. Его жестокость нельзя и невозможно оправдать. Похожим примером жестокости может считаться преступление Раскольникова из романа Ф. М. Достоевского “Преступление и наказание”. Герой — небогатый студент, который, руководствуясь своей теорией о тварях дрожащих и тех кто право имеет, жестоко убивает старуху-процентщицу и её сестру. Какими бы благими намерениями он не оправдывал себя, оправдания ему нет. Наверное, неслучайно автор вводит в сюжет гибель невинной Елизаветы, потому что у жестокости нет границ. Я думаю, жестокость может оправдать лишь тот человек, который на нее и не пережил той боли, которую она несёт.

"Сумно і непривітно тепер у нашій Тухольщині! Казкою видається повість про давні часи і давніх людей"
Події повісті відбуваються у 1241 році весною. Тугар Вовк, новий тухольський боярин, разом із довколишніми боярами рушив на лови в тухольські ліси. Тугар Вовк був "мужчина, як дуб. Плечистий, підсадкуватий, з грубими обрисами лиця і грубим чорним волоссям". Разом з боярином на полювання вирушила і його донька Мирослава, про яку люди говорили, що їй "не жаль би бути мужем", молода дівчина, особливість якої була в її "природній свободі поводження, незвичайній силі мускул, у сміливості та рішучості". Бояр взявся провести молодий гірняк Максим Беркут, син тухольського бесідника Захара. Їх метою було полювання на ведмедів. Максима дуже дивувало таке, що разом із чоловіками на небезпечне полювання йде молода дівчина, він був зачарований її сміливістю. Тугар Вовк вбив одного ведмедя, але ще один звір розірвав іншого боярина. Мисливці вирішили розділитися на групи. Одну з них вів Тугар Вовк, іншу — молодий Беркут, Мирослава долучилася до Максимової групи. Переходячи кладку, дівчина почула хрускіт, кладка зламалася під ногами дівчини і вона впала додолу. Недалеко від неї лежала ведмедиця з дитинчатами, боротьба зі звіром була невдалою, дівчина вже прощалася з життям, але вчасно надійшов Максим, який врятував дівчину. Вони разом вбили ведмедицю і забрали її малюків. Тугару Вовку не сподобалося те, що його дочку врятував простий мужик, хоча він і не показував свого невдоволення. Лови скінчилися.