2. Существует эта теория происхождения государства а) объединенная б) патриархальная в) матриархальная г) договорная

д) основная е) указательная.

​

наполеон i бонапарт, французький державний діяч, блискучий полководець, імператор, був уродженцем корсики. там він з'явився на світ в 1769 р., 15 серпня, в м. аяччо. їх дворянська сім'я жила небагато, ростила вісьмох дітей. коли наполеону було 10 років, його віддали у французький отенський коледж, але вже в тому ж році він опинився в брієннському військовому училищі. у 1784 р. став слухачем паризької військової академії. отримавши після її закінчення звання лейтенанта, з 1785 р. починає служити в артилерійських військах.

французька революція була зустрінута наполеоном бонапартом з величезним ентузіазмом, в 1792 р. він стає членом якобінського клубу.

перші ж перемоги наполеон визнав достатньою підставою для того, щоб заявити про себе як про особу самостійної. тому директорія охоче відіслала його у військову експедицію в далекі краї - сирію і єгипет (1798-1999). вона закінчилася поразкою, але як особисту невдачу наполеона її не розцінили, тому що він залишив армію самовільно, щоб в італії битися з військом суворова.

проведена ним внутрішня політика була спрямована на всебічне зміцнення особистої влади, яку він називав гарантом збереження революційних завоювань. їм було зроблено низку важливих реформ у правовій, адміністративній сфері. багато наполеонівські нововведення лягли в основу функціонування сучасних держав і є чинними до теперішнього часу.

коли наполеон прийшов до влади, його країна воювала з ією та австрією. попрямувавши в новий італійський похід, його армія переможно ліквідувала загрозу кордонам франції. більш того, в результаті військових дій їй виявилися підпорядковані практично всі країни західної європи. на тих територіях, які не увійшли безпосередньо до складу франції, наполеон створив підвладні йому королівства, де правителями були члени імператорської родини. австрія, пруссія і росія змушені були укласти з нею союз.

перші роки перебування при владі наполеон сприймався населенням як спаситель батьківщини, людина, породжена революцією; його багато в чому складалося з представників нижчих соціальних верств. перемоги викликали почуття гордості за країну, національний підйом. однак тривала близько 20 років війна неабияк втомила населення, до того ж в 1810 р. знову почалася економічна криза.

буржуазія була незадоволена необхідністю витрачатися на війни, тим більше, що зовнішні загрози давно пішли в минуле. від її уваги не вислизало, що важливим фактором зовнішньої політики було прагнення наполеона розширювати рамки своєї влади, захищати інтереси династії. імператор навіть розлучився з жозефіною, першою дружиною (в їхньому шлюбі не було дітей), і в 1810 р. пов'язав долю з марією-луїзою, дочкою австрійського імператора, чим викликав невдоволення багатьох співгромадян, хоча від цього союзу народився спадкоємець.

крах імперії почалося в 1812 р. після того, як російські війська здобули перемогу над наполеонівською армією. потім антифранцузька коаліція, в яку, крім росії, увійшли пруссія, швеція, австрія, розгромила імператорське військо в 1814 р. і, вступивши в париж, змусила наполеона i відректися від престолу. зберігаючи титул імператора, він виявився в якості засланця на невеликому о. ельба в середземному морі.

тим часом французьке суспільство і армія відчували невдоволення і побоювання у зв'язку з тим, що в країну повернулися бурбони і яка емігрувала знати, що сподівається на повернення колишніх привілеїв і майна. втікши з ельби, 1 березня 1815 р. бонапарт рушив на париж, де був зустрінутий захопленими криками городян, відновив військові дії. цей період його біографії залишився в історії під назвою «сто днів». битва при ватерлоо 18 червня 1815 до остаточного і безповоротного поразки війська наполеона.

поваленого імператора відправили в атлантичний океан на острів св. олени, де він був полоненим ійців. там пройшли останні 6 років його життя, наповнені приниженням і стражданнями від раку. саме від цієї хвороби, як вважалося, 51-річний наполеон помер 5 травня 1821 р. проте пізніше французькі дослідники прийшли до висновку, що справжньою причиною його смерті-було отруєння миш'яком.