Задание 2. Ознакомьтесь с текстом и заполните пропуски.
Коллективизацию в Казахстане возглавлял
Он
избрал курс на обострение классовой борьбы под лозунгом
«Советизация аула».
и другие были обвинены в национализме.
Идея
коллективизации
была
дискредитирована
жесточайшим
..
Так называемое «Письмо пятерых» видных казахстанских деятелей
культуры занимает особое место в истории Казахстана. В письме
отмечалось: о нарушений
принципа добровольности,
не учёта особенностей аула, о ликвидации середняка с баями. Также
они обвиняли Голощекина в.
уничтожении
стимулов населения по развитию животноводства, что порождало
отвращение к занятию скотоводством,

восстания
.
В 1929-1931гг. в Казахстане волна вооружённых выступлений.
Всего
произошло
... ..районом борьбы против коллективизации
стали Каракумы. Упорством и умелой организацией отличалось
восстание против силовой коллективизации в
районе.

Вывод: Почему коллективизация приняла меры масштабной
катастрофы?​

  «грамота на права и выгоди містам російської імперії»  — законодавчий акт  російської імперії, який видала 2 травня (21 квітня) 1785 імператриця  катерина ii. грамота на загальнодержавному рівні визначила правовий статус  міст  і населення в них. її чинність поширювалася на  лівобережну україну  та  слобідську україну. поділялася на розділи (зокрема, про соціально-економічне становище міст, про права та обов'язки городян  — «общества градского», про юридичний статус  міщан) та пункти. за містами затверджувалися  герби, закріплювалися всі законно набуті угіддя, річки, озера, промисли тощо. згідно з грамотою міські жителі поділялися на 6 розрядів. містом керувала «общая градская дума» (див.  міська дума). місцевій владі дозволялося будувати промислові підприємства, засновувати школи, влаштовувати щотижневі торги і щорічні  ярмарки, утримувати та передавати в оренду корчми і харчевні. чітко визначалися функції  магістратів, насамперед: турбота про потреби міста, ведення обліку новобудов, придбаних земель і т.  ін. водночас магістрату заборонялося встановлювати додаткові податки та вимагати від городян виконання надмірних повинностей. право бути городянином визначали 26 пунктів, але «справжніми міськими обивателями» могли вважатися лише ті, хто мав нерухому власність у місті (будинок або землю). переважно ними ставали ремісники, купці,  дворяни, урядовці, представники духовенства. їх записували відповідно до їхнього  стану  в ті чи інші графи міської книги. до городян не записували селян навіть тоді, коли ті мешкали в місті, мали тут власні будинки, займалися торгівлею чи промислами. грамота в першу чергу передбачала зміцнення економічних і соціальних позицій  патриціату, подальшу соціальну диференціацію міськ. жителів.