Прочитав текст, обозначьте на карте расселение кангюев и их соседей. Используя источник и опираясь на свои знания, сделайте вывод взаимоотношениям кангюев с соседними странами. Основным местом расселения кангюев была средняя часть долины реки Сырдарья. На севере кангюи граничили с сарматами и аланами.Китайские источники сообщают, что в эпоху расцвета кангюев сарматы и аланы оказались зависимыми от них. На юге и юго-востоке граничили с Китаем и уйсунами. Кангюи находились в тесных экономических, культурных и политических связях с Китаем, Римом, государством Кушан.

Вывод:​

я неё знаю мне нужны

стилістика цьогорічної головної ялинки україни заснована на традиціях кінця 19 століття.

країна повертається до давно забутих витоків, нещадно ві залишки радянщини.

хоча ще у багатьох сім’ях цю історію можна простежити по набору іграшок різного періоду - від зірок і годинничків, до різних санта клаусів.

нині українці тішаться зробленим власноруч іграшкам, пряникам, вінкам на дверях і кухликам глінтвейну, які можна побачити на святкових площах європейських міст.

національний музей тараса шевченка цього року започаткував незвичайну експозицію і вбрав ялинку у іграшки, які збирали по всій україні.

святкове дерево має сім ярусів, кожен з яких – етап в історії країни. отже, про що розпові новорічні іграшки – читайте далі.

різдвяна традиція

наприкінці 1890-х років  святкове дерево було  не новорічне, а різдвяне.

з того часу минуло більше ста років, і нижній ярус ялинки музею шевченка навіть віддалено не нагадує варіанти прикрашання, звичні для українця.

тоді не було гірлянд, мішури та скляних іграшок.

ялинка у стилістиці 19 століття вбрана лише солодощами та тематичними персонажами. це – херувими, янголята, різдвяні зірочки. є й  іграшки з вати, паперу і дерева, пофарбовані у світлі кольори.

зазвичай це були люди або тварини.

з тих часів прикрас майже не залишилось. організатори шукали їх по всій україні, а що не знаходили – відтворювали по фотографіях. є, наприклад, чоловічки з вати, в яких збереглось тіло, а обличчя домальовували.

загалом, на той час ялинка була суто дитячою розвагою (з можливістю поласувати солодощами), та й технічні можливості дозволяли робити  лише саморобні іграшки, які не дуже витонченими, навіть дещо незграбними.

вожді і зірки

на початку 20 століття  ялинку відділили від різдва та вигадали для неї нове завдання: її почали використовувати  в ідеологічних цілях.

у 30-х роках  на новорічне дерево стали вішати червоні прапорці та зірки, кремль,  портрети вождів. на виставковій ялинці з таких екземплярів всього одна чи дві іграшки з червоними зірками.

прикраси з вождями не прижились та не стали масовою модою.

людям хотілось повісити таку іграшку, але вони боялись, що та розіб’ється. у страшні 30-ті через подібну випадкову ість до вождя на господаря іграшки могли написати донос.

тож, такі прикраси  тримали у коробках, аби не сталось лиха.

їжа і годинники

ялинкових прикрас з  1940-цих років  теж збереглося не багато.  попри війну ялинки тоді теж прикрашали, але доволі аскетично. по-перше, у ті часи було не до нових покупок. а, по-друге, заводи по виготовленню іграшок переорієнтувались на потреби військових.

на новорічні дерева в ті роки  повернулися продукти. причому, мова йде не лише власне про їстівні прикраси - горіхи та мандарини, а й про такі, які зображують продукти – гриби, овочі.

разючою відмінністю від 19 століття було те, що  майже не було солодощів  – то було надто дороге задоволення.

взагалі, ялинка у 40-і роки була таким-собі відображенням фінансового стану сім’ї.

у 50-ті роки  мода на прикрашання іграшками-продуктами не зникла. тільки мотив змінився.  їжа стала символізувати успіх п’ятирічок, негласну підтримку гарних врожаїв.

наприклад, найпопулярнішою фігурою стала кукурудза – овоч-фаворит микити хрущова.

тоді ж  в моду ввійшли скляні годиннички, які були та й, можливо, залишились, чи не у кожної сім’ї.