Образ Сізіфової праці наявний у рядках ("Contra spem spero!") *
Я на вбогім сумнім перелозі Буду сіять барвисті квітки...
Я на гору круту крем'яную Буду камінь важкий підіймать...
Ні, я хочу крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні...
В довгу, темную нічку невидну Не стулю ні на хвильку очей...
​

была цена кругленька

Объяснение:

Кусь Кусь и вже маленька

це я полный ценохрыз

Витівки Тома Сойєра, які мені сподобалися

Їх було так багато...

Щоправда, є одна... Про неї й розповім.

Три хлопці вирішили втекти з дому. Вірніше, два, бо в третього дому не було. Але він через це не переймався, бо звик жити серед діжок на березі річки. Як філософ Діоген. Хоча про Діогена він знав менше, ніж я. Тобто нічого. Вони вирішили, що нікому не потрібні та їх ніхто не любить.

Так вони опинилися на острові посеред великої річки. Там зробили собі табір, фали у всілякі ігри. Та дуже скоро вони почали скучати за рідною домівкою.

Том одного разу залишив острів і переплив до міста. Там він потай прокрався до рідної оселі і заховався під ліжком. Виявилося, що діти помилялися. І тітка Поллі, і мати Джо любили своїх хлопців. Суворість їх викликалася тогочасними звичаями виховання хлопчиків.

Том дочекався, коли всі поснули. Він поцілував тітку, але не залишив записку, що всі хлопці живі. Йому сподобалася ідея "воскреснути", коли буде церковна служба на помин їхньої душі. Тобто він знову взявся до своїх витівок. Він взагалі такий непосидющий і фантазер.

Ця історія сподобалась мені у 10 разів більше, ніж випадок, коли вчителеві Доббінсу позолотили лисину.