До яких соціальних груп належать представники звинувачення Марусі Чурай?

Видатний просвітитель і письменник вісімнадцятого століття, визначний філософ григорій савич сковорода в українській літературі займає особливе місце. великий влив на формування таланту і поглядів цього мислителя мало життя суспільства тогочасної україни. це життя згуртувало дух письменника і зробило з нього непримиренного борця проти соціальної несправедливості, утвердило г. сковороду як гуманіста та демократа. г. с. сковорода – великий митець. його безсмертя і велич полягає у тому, що в час найжорстокіших утисків українського народу царизмом він став на захист прав звичайних людей. вже тоді письменник і філософ сковорода мріяв про справедливе суспільство, у якому кожен українець буде жити добре і щасливо. уся творчість цього видатного українця сповнена філософських роздумів про єдність природи і людини, про людське життя і щастя. особливе місце в цій творчості займає ідея «сродної праці». дуже шанобливо письменник ставиться до розуму і чистої совісті. найчастіше у творах г. с. сковороди світ людських турбот контрастує із зображеннями чарівної української природи, йде одвічна боротьба життя і смерті, добра і зла. свої філософські погляди г. с. сковорода найбільш яскраво висловлює в байках, адже саме вони є одним з найкращих засобів пізнання людських відносин, людських характерів. у своїх байках письменник засуджує панівні верстви тогочасного суспільства з їх беззаконням, нахабством і пихатістю. більшу частину усіх байок г. с. сковороди твори, провідною думкою яких є думка про необхідність жити «за природою», думка про необхідність працювати за здібностями, за покликанням, за нахилами. автор вважав, що тільки таке життя і така праця приносять користь суспільству і щастя людині. найбільш яскраво ця думка звучить у байці «бджола і шершень», в якій розкривається радість труда, адже справжнім джерелом щастя г. с. сковорода вважав саме працю. я повністю згоден з автором. на мій погляд, нещасна людина та, яка або зовсім не працює, або займається не своєю справою. письменник вважав, що щастя своє не треба шукати за морем. шукати його треба в самому собі. у байці «зозуля і дрозд» г. с. сковорода стверджує: «щасливий той, хто поєднав природжену свою роботу із загальною. вона є справжнє життя». та щастя людини полягає не тільки в улюбленій праці, а ще й у безкорисливій, щирій, справжній дружбі. «щасливий, хто хоч саму тільки тінь доброї дружби нажити спромігся». негативно ставиться письменник і до невпинного прагнення людей до багатства. у своїх творах він викриває тогочасне суспільство, в якому панує лицемірство, цінується лише багатство, а бідні та чесні люди зневажаються. є у г. сковороди філософська пісня «щастя, де ти живеш? », в якій він досліджує найважливіші на його погляд аспекти щастя, розглядає згубний вплив на людину багатства, розмірковує над втратою внутрішньої свободи, цінністю людського життя, працьовитістю і мудрістю звичайних людей. з цієї пісні стає зрозумілим, що г. с. сковорода щиро вірив у краще  майбутнєукраїнського народу і його щасливе життя. на могильному камені г. с. сковороди розміщено напис: «світ ловив мене, але не спіймав». ці слова письменника і філософа ще раз підкреслюють мудрість його вчення. незважаючи ні на що, він до кінця життя зберіг усе, що поважав: чистоту совісті, ясність розуму і відданість улюбленій справі – будити людські серця незвичайним поетичним словом. я вважаю, що якщо кожен з нас буде чесною людиною, буде жити по совісті і мати улюблену роботу, як того хотів видатний український письменник і філософ григорій савич сковорода, світ обов’язково зміниться на краще.