Составить и оценить суточный пищевой рацион школьника: 1. /таблица из 6 колонок/:
1) приём пищи и меню;
2) вес, г;
3) белки, г;
4) жиры, г;
5) углеводы, г;
6) энергоценность, ккал.

2. Подсчитать суммарное количество и соотношение белков, жиров и углеводов:
/ таблица из 5 колонок/:
1) питательные вещества (белки / жиры / углеводы);
2) содержание в суточном рационе, г;
3) соответствие возрасту;
4) % от общего содержания пит. веществ;
5) соответствие соотношению (1:1:4).

3. Определить энергетическую ценность каждого приёма пищи и его процентное отношение к суточной энергетической ценности рациона:
/ таблица из 4 колонок/:
1) приём пищи (завтрак / 2-ой завтрак / обед / полдник / ужин / итого);
2) энергетическая ценность;
3) % от суточной энергетической ценности;
4) соответствие режиму питания.

4. Сделать общий вывод и дать рекомендации по оптимизации питания:
Вывод:
1. Энергетическая ценность меню составляет , что соответствует (не соответствует) возрастной норме (на ккал.).
2. Содержание питательных веществ:
белков г. соответствует (не соответствует) возрастной норме (на г.).
жиров г. соответствует (не соответствует) возрастной норме (на г.).
углеводов г. соответствует (не соответствует) возрастной норме (на г.).
Содержание питательных веществ соответствует (не соответствует)
соотношению 1:1:4.
Режим питания соответствует (не соответствует) нормам
рационального питания, т.к. ……….
Рекомендации по оптимизации питания:

скину через 30 минут в тетраде в лс жди

Объяснение:

Характер філософського вчення Арістотеля про буття відбився і па його фізичному вченні, а також па його космології. Однак при наявності дуже тісному зв'язку між ними ідеалістична основа позначається у фізиці і у філософії природи Аристотеля (у його «натурфілософії») не настільки безпосередньо і енлию, як в його онтології. Обставина це проникливо відзначив В. І. Ленін якраз з приводу вчення Арістотеля про бога як про чистій формі п розумі. «Ідеалізм Аристотеля Гегель бачить, - так писав В. І. Ленін, - в його ідеї бога. ((Звичайно, це - ідеалізм, але він об'єктивніше і отдаленнее, загальне, ніж ідеалізм Платона, а тому в натурфілософії частіше = матеріалізму.)) »[ 3, т. 29, с. 255].

Як учений, Аристотель розробив основи своєї фізики, спираючись на добре знайому йому древню традицію грецької фізики, в тому числі на результати фізики Емпедокла, на його вчення про чотири елементи. У Анаксагора він схвалював і міг почерпнути природничо пояснення явищ природи, в тому числі затемнень Сонця і Місяця, але загальний дух фізики Анаксагора, цілком механістичний, ворожий уявленням про доцільність, повинен був залишитися для Аристотеля чужим і неприйнятним.

Вчення про рух У Фізиці Аристотель бачить вчення про буття матеріальному і подвиж-ном. Обидва ці властивості він зводить до єдності, бо вважає, що матеріальний предмет є предмет рухливий, а рухоме не може не бути рухомим предметом, т . е. чимось матеріальним.

Аристотель розвиває спеціальний аналіз поняття про рухомому. Аналіз показує, що в основі поняття про рухомий лежить: 1) поняття про рух і 2) поняття про що знаходиться в русі, або про рухомому. Як це було зроблено ним при визначенні числа і виду причин, Аристотель й у своєму вченні про рух приймає до уваги все добуте з цього питання його попередниками - людьми повсякденного досвіду і філософії. І ті, і інші вказали, що можливі тільки чотири види руху: 1) збільшення і зменшення; 2) якісна зміна, або перетворення; 3) виникнення і знищення і 4) рух як переміщення в просторі.

Подібно тому як при дослідженні видів причин було поставлено питання про причини взаємно приводяться і несвідомих, так і при дослідженні проблеми руху Аристотель задається питанням, який з чотирьох видів руху - головний, незвідний до решти, Таке, за Арістотелем, рух у просторі; саме воно - умова всіх інших видів руху. Наприклад, коли предмет збільшується, це означає, що до нього наближається п з ним з'єднується якесь інше речовина; перетворюючись, воно стає речовиною зростаючого предмета, І точно так само, коли

19 з? Каз БЄ5 280 предмет зменшується, це означає, що від цього предмета видаляється, переміщаючись в просторі, якась частина його речовини; перетворюючись! вона стає речовиною іншого предмета. Стало бути, і збільшення, і зменшення припускають як необхідної умови переміщення в просторі.