Проанализируйте языковые особенности текста. Текст:
Парк имени 28 гвардейцев-панфиловцев в центре Алматы является излюбленным местом сбора беспризорных детей.
Наталья, служительница Свято-Вознесенского собора, который находится в парке, говорит, что основной причиной побегов детей из дома является невнимание родителей к ним.
«Ведь каждому ребенку необходимо, чтобы у него была полнокровная семья, внимание. Если этого нет, то он начинает уходить из дома, по на улице. Такие дети в дальнейшем чаще всего сталкиваются с неприятностями, попадают в тюрьмы, рано увлекаются разгульной жизнью, наркотиками или же пропадают без вести. Основной причиной тому является отсутствие должного внимания и ласки со стороны старших», - сказала Наталья репортеру нашего радио Азаттык.
13-летний Женя с ранних лет зарабатывает деньги на еду и одежду. Отца своего не помнит, а его мама - безработная. Мальчика обычно можно заметить сидящим на корточках с протянутой рукой у входа в ночные клубы.
По улицам ночной Алматы он ходит не один. С ним рядом – такие же, как и он, мальчики из неблагополучных семей. «Каждую ночь мы уходим в город. За нами особо никто не следит, поэтому многие сбегают ночью из дома», - рассказал Евгений.

Людина сама створює власне життя — з реального та мрії, із бажаного та випадкового. Це її спілкування з навколишнім: або бажання бути таким, як усі, або сліпе підпорядкування законам буття та суспільства, або сміливість стати "білою вороною", знайти свій шлях. Це модель власного життя — обрання заняття, погляд на майбутню сім'ю, навіть омріяний образ коханого. Саме від тебе залежить чудовий, неповторний візерунок мозаїки твого життя. Вічність та яскравість його кольорів. Вузлики на зворотному боці. Можна вибирати журавля у небі, невагомість і тепло сонячного проміння, а можна — синичку в руці, відчутну коштовність золота й мідяків у жменьці.

Але найголовніше, на мою думку, — це дар розуміти інших: не заздрити, принижуючи інших, підганяючи високе під свій ранжир. Тоді, може, й ти колись почуєш дивну мелодію, піднімешся над землею і відчуєш себе хоч на годину чарівником.

Маленьке село Каперна, де все знають один про одного, де звикли до буденності й розважають себе пустими балачками та байками, де діти змалку лаються, бо не уявляють інших відносин, де навіть на море дивляться просто як на місце для заробітку.

Усі, звичайно, дають хліба й сірників у борг жінці, що опинилася у скрутному становищі, але ніхто не подасть руку до не захистить від німих докорів, від глузливої пропозиції шинкаря Менерса, що зазіхнув на єдине багатство жінки — її любов до чоловіка.

Із смертю дружини світ для Лонгрена стає темнішим і душним, бо з нього підуть ще улюблена робота й кораблі. Може, тому й обрав він таку справу — робити "морські" іграшки, що це було якоюсь хвірткою у минуле, якимось відблиском колишнього щастя?