Политический портрет Петра 2​

Відповідь:Син царевича Олексія Петровича і принцеси Софії Шарлоти Бланкенбурзької-Вольфенбюттельської, онук Петра І народився 23 жовтня 1715 у Санкт-Петербурзі.

Претендент на престол Редагувати

Після смерті у 1719 Петра Петровича, сина російського царя Петра I від цариці Катерини I, розглядався частиною російської еліти як єдиний законний спадкоємець трону. Утім негативне ставлення Петра I до сина Олексія перенеслося і на його нащадка, й указом 1722 імператор ліквідував підстави для посідання Петром Олексійовичем трону, закріпивши за собою право призначати собі спадкоємця. По смерті Петра I 1725 представники старої аристократії намагалися привести Петра Олексійовича до влади, але зазнали поразки в боротьбі з князем Олександром Меншиковим, котрий за підтримки гвардії звів на престол дружину Петра Катерину I. І тільки при наближенні смерті імператриці Меншиков, аби запобігти приходу до влади дочок Петра I та реагуючи на популярність царевича серед знаті, схилив Катерину до передачі влади Петрові Олексійовичу.

Правління Редагувати

Вступивши на престол 18 (7) травня 1727, Петро II на перших порах свого правління повністю перебував під впливом князя Олександра Меншикова, котрий перевіз його до свого палацу та заручив зі своєю донькою Марією. Проте уже в липні 1727 під час хвороби князя його опонентам вдалося не лише вивести імператора з-під його опіки, а й добитися для Меншикова відправки в заслання. 19 (8) вересня 1727 імператор оголосив про початок свого самостійного правління. Утім через його юний вік та непідготовленість до самостійного правління найзначніший вплив на вирішення державних справ справляли Андрій Остерман, князі Голіцини та князі Долгорукови. Сам же імператор віддавався полюванню та іншим світським розвагам. На початку 1728 імператорський двір переїхав до Москви, де 7 березня (25 лютого) 1728 відбулася коронація Петра II. Незважаючи на наполегливі спроби Остермана, інших соратників Петра I та навіть деяких зарубіжних дипломатів схилити Петра II до повернення столиці до Санкт-Петербурга, двір до самої його смерті залишався в старій столиці. 11 грудня (30 листопада) 1729 відбулися заручини імператора з дочкою князя Долгорукова, але шлюбу завадила рання смерть Петра.

Пояснення:

Петр і: политический портрет

Петр I Алексеевич, прозванный Великим, родился 9 июня 1672 г. умер 8 февраля 1725 года. Является последним царем всея Руси (с 1682 г.) и первым императором Всероссийским (с 1721 г.). Родителями Петра были царь Алексей Михайлович и царица Наталья Нарышкина, Когда Петру было 4 года, умер его отец Алексей Михайлович. Опекуном царевича сталего сводный брат Федор Алексеевич.

Петр имел слабое образование и до конца жизни писал с ошибками. Это было обусловлено тем, что тогдашний патриарх московский Иоаким в рамках борьбы с «латинизацией» и «иноземным влиянием» отстранил от царского двора учеников Симеона Полоцкого, который обучал старших братьев Петра.

Он настоял на том, чтобы обучением Петра занимались хуже образованные дьяки Н. М. Зотов и А. Нестеров. Кроме того, Петр не имел возможности получить образование у выпускника университета или у учителя средней школы, так как ни университетов, ни средних школ во времена детства Петра в Русском царстве не существовало. А среди сословий русского общества лишь дьяки, подьячи высшее духовенство были обучены грамоте. Дьяки обучали Петра грамоте с 1676 по 1680 гт. Однако будет справедливым отметить, что недостатки базового образования Петр смог впоследствии скомпенсировать богатыми практическими занятиями. Петр был выдающейся личностью. И это неудивительно.