З булись твої (Шевченкові )слова пророчі , і час оновлення ,настав і темні просвітились очі ,щоб вчорашній рам Всесильм став.

леся українка  понад тридцять рокiв вiддала творчостi. на цi ж роки припадає безупинне змагання з туберкульозом. безперечно, i тяжка хвороба, і тривалі болі, і хвилинні радощі впливали на твори лесі українки, але ніколи вони не були виявом вузько особистого. героїзм, з яким поетеса переборювала свої муки, непримиренність компромісів робили лесю українку наймужнішою серед численних тогочасних поетів. її поетичне слово служило визвольним ідеям народу і залишилося взірцем для поетичних поколінь. простежуючи її творчість, ми розуміємо, що вона черпала сили, до джерел народного життя та героїзму. близька до визвольного руху леся українка віддавала йому всі сили і це, як відзначила ще дожовтнева «рабо-чая правда», зробило її поетесою — другом робітників, поставило її в лави борців за повалення самодержавства і встановлення справедливого ладу. леся українка була поетесою-борцем. вона писала про героїчних людей, про їхню відданість справі, про їхні поривання до волі. героєм її творів ставав борець, обдарований поетичним, мистецьким хистом. його думки і вчинки близькі й рідні самій поетесі. велика художня і громадсько-політична сила цього узагальненого образу полягає в тому, що він втілює в собі те краще, що відзначало передових людей її часу. ще змалку леся українка бачила людську недолю, яка викликала у неї не розпач, а бажання кращої яснішої долі. думка про слово, що збудить вогонь у чиємусь серці, проймала її почуття. мабуть, під цим впливом у лесі українки народжується тверде рішення: так! я буду крізь сльози сміятись, серед лиха співати пісні, без надії таки сподіватись, буду жити! геть думи сумні!