Міні-розповідь з елементами опису природи (7-10 речень).

Объяснение:

Природа вражає нас своєю красою та величчю. Проте людство дуже часто не звертає уваги на її чарівність та силу. Через це природа потерпає та нищиться. Люди знищують ліси, забруднюють навколишнє середовище, масово вбивають звірів. Баланс у природі порушується та вона починає відповідати людям катаклізмами та катастрофами. Тож пам'ятаймо, що ми і природа - нерозривна єдність, тому необхідно піклуватись про неї та насолоджуватись її красою!

Ніщо, здавалося, не могло врятувати Наталку від життя з осо­ружним чоловіком(возний). За давнім народним звичаєм, дівчина, що подала рушники, не може порушити даного слова. Не така Наталка. Ця смі­лива, енергійна дівчина здатна на боротьбу із віковими традиціями. Наполеглива у боротьбі за своє щастя, вона після повернення Петра підмовляє возному: „Коли Петро мій вернувся, то я не ваша, добро­дію”. Перемагає велика сила Наталчиного кохання. Розчулений виявом таких глибоких почуттів, возний відмовляється від Наталки, повертає їй свободу. Так народна мораль, „красивої, розумної, моторної” дів­чини „з добрим серцем” перемагає панську.

В образі Наталчиного коханого Петра письменник змалював бід­ного парубка-заробітчанина, якому, як і Наталці, властиві благород­ство, здатність до самопожертви. В цьому образі Котляревський теж втілює свої ідеали народної моралі. Петро — добрий, щирий парубок, здатний на високі почуття, вірний у коханні. Чотири роки заробляє він гроші у далеких краях, аби одружитися з коханою дівчиною. Але у Петра нема сміливості, властивої Наталці, він пасивний, не здатний на боротьбу за своє щастя. Дізнавшись, що Наталка просватана, Петро змиряється з долею: „Возний — пан, чиновний і багатий, а я не маю нічого. Вам з матір’ю треба підпори і зашити, а я через себе ворогів вам прибавлю, а не подам”.