Розповідь "Життя селян" (де і як жили, що іли, чим займалися, який був одяг)

Селянин рідко виїжджав за межі свого села, тому його уявлення про світ часто сягали лише на відстань кількох днів переходу від рідної околиці. Час у селі спливав поволі. За літом приходила зима, за зимою—літо. За оранкою — жнива, за жнивами — оранка. Здавалося, що життя тече звикло. А коли щось і змінювалося, то дуже непомітно.

Новини в селі обмежувалися місцевими подіями. Подекуди проїжджі купці, паломники чи бродяги розповідали про дива, які начебто бачили в інших краях. З усього села грамотою володіли, крім священика, декілька людей. Особливої потреби в ній не відчувалося, до того ж Біблія була написана латиною, якої не розуміли.

Життя селянина залежало від урожаю, приплоду худоби, а тому все оберталося навколо цього, навіть християнські свята. Нерозуміння багатьох природних явищ посилювало віру селянина у всіляких духів, добрих і злих. Для нормалізації звичного життя селяни вдавалися до магії. У кожному селі були свої «спеціалісти» з магії та чаклунства (відьми і чаклуни). Таких людей боялись і водночас поважали, зверталися за до

Не менше за злих відьом у Західній Європі боялися вовкулаків (у германських народів їх називали «вервольфами» — людинововками). Для захисту від усілякої нечисті селяни користувалися чаклунством та усілякими оберегами. Одним із найпоширеніших оберегів у Європі ще й досі залишається підкова, прикріплена над входом у дім. У середньовічній Європі не було такої людини, яка не мріяла б мати оберіг, що захищав би її від різних негараздів.

Усілякі нечисті часто згадуються в казках — одному з найбільш поширених видів народної творчості (фольклору). Крім казок, серед селян були поширені пісні (святкові, обрядові, трудові, героїчні), перекази, розповіді, приказки тощо. У розповідях про звірів простежується людська поведінка.

Важка праця народжувала мрії селян про країну, де можна не працювати і водночас насолоджуватись усім, чого забажаєш. Цю країну, де течуть молочні річки в кисільних берегах, в Італії називали Кукканья, в Англії — Кокейн, Франції — Кокань, Німеччині — Шлараффія. Улюбленими героями селянських розповідей і казок були бідняки — справедливі та добрі, трохи недоумкуваті, але веселі — Жак Простак, Телепень Ганс, Великий Дурень, шляхетний розбійник Робін Гуд тощо.

Первісне суспільство (також доісторичне суспільство, доісторична епоха) - період в історії людства до винаходу писемності, після якого з'являється можливість історичних досліджень, заснованих на вивченні письмових джерел. Термін доісторичний увійшов у вжиток в XIX столітті.

Зазвичай в контексті дають вказівки, який саме «доісторичний» період обговорюється, наприклад, «доісторичних мавп міоцену» (23-5,5 млн років тому) або «Homo sapiens середнього палеоліту» (300-30 тис. Років тому). Оскільки, за визначенням, про даному періоді немає письмових джерел, залишених його сучасниками, інформацію про нього отримують, спираючись на дані таких наук, як археологія, етнологія, палеонтологія, біологія, геологія, антропологія, археоастрономія, палінологія.У широкому сенсі слово «доісторичний» можна застосувати до будь-якого періоду до винаходу писемності, починаючи з моменту виникнення Всесвіту (близько 14 млрд років тому), але у вузькому - тільки до доісторичного минулого людини.

Объяснение: