Якими були тереторіально-адмінестративний устрій та система управління Слобожанщини? У чому їх специфика?​

АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ – поділ тер. розселення укр. етносу на певні частини (одиниці) з метою організації централізованого управління на місцях. Відображав як нац. традиції українців, так і політ. інтереси й систему управління д-в, до яких у різні часи входили укр. землі. Осн. одиницями адм.-тер. поділу були волості, воєводства, повіти, полки, сотні, курені, комітати (жупи), дистрикти, губернії, провінції, намісництва, округи, райони, області.

Початки адм.-тер. організації на укр. теренах можна вбачати у поділі тер. Київської Русі на землі-князівства (Волинська земля, ГАЛИЦЬКА ЗЕМЛЯ, Київська земля, Переяславське князівство, Турово-Пінське князівство, Чернігівське князівство), які, в свою чергу, поділялися на волості –невеликі, чітко не усталені тер.-адм. одиниці, що передавалися князем під управління волостеля (старости). Волості були і в утвореному 1199 Галицько-Волинському князівстві.

У складі Литви та Польщі адм.-тер. поділ укр. земель набув більш усталеного вигляду. У конфедеративній Речі Посполитій налічувалося 9 укр. Воєводств – Белзьке воєводство, Брацлавське воєводство, Волинське воєводство, Київське воєводство, Підляське воєводство, Подільське воєводство, Руське воєводство, Чернігівське воєводство (утворене 1635) – у складі Польщі і Берестейське воєводство – у складі Литви. Воєводства поділялися на повіти; як правило, кожен із повітів утворював окремий судовий округ.

Патриархи сыграли огромную роль в трудные времена для российской государственности. особенно велика заслуга св. патриарха гермогена, призыв которого стал решающим для спасения руси во время польской оккупации. «провиденциально патриаршество было устроено как средство сохранения духовной цельности россии в обстановке начинающейся секуляризации жизни значительной части народа», – отметил прот. лев лебедев в книге "москва патриаршая". – «теперь вполне понятно, что и в силу идей, заложенных в патриаршестве, и по особому божию промыслу на патриаршество поставлялись люди, способные обеспечивать эту цельность, почему и сами они оказались духовно едиными в образе правления церковью.