Анализируем прочитанное А. Убери третье лишнее.
1. Они высказали опасение, что реакция Герасима на известие о свадьбе
Капитона и Татьяны будет ужасной:
Капитон
барыня
Татьяна
2. В совете принимали участие:
4 Гаврила
Капитон
Гераси
Б. Восстанови хронологию событий.
1. Татьяна так и обмерла...
2. Она от страха еще более зашаталась и закрыла глаза.-
3. Решили научить Татьяну, чтобы она притворилась хмельной
4. Неоднократно было замечено, что Герасим терпеть не мог пьяни.
5. Он схватил ее за руку, помчал через весь двор и, войдя с нею в комнату,
где заседал совет, толкнул ее прямо к Капитону.​

Объяснение:

Характеристика Леграна з цитатами

“Він походив із давнього гугенотського роду і колись був маєтний. Але ціла низка знегод довела його мало не до вбозтва, і, щоб уникнути принижень, неминучих при втраті багатства, він вибрався з Нью-Орлеана, міста своїх предків, і поселився на Салівеновому острові поблизу Чарльстона в штаті Південна Кароліна.”

“Легран здобув добру освіту, мав надзвичайно сильний розум, але був заражениймізантропією, і раз у раз то проймався запалом, то впадав у меланхолію. У нього було багато книжок, хоча заглядав до них він рідко, натомість воліючи ходити на полювання та ловити рибу або блукати над берегом і в миртових заростях, де вишукував різні мушлі й комахи. Його колекції комах позаздрив би навіть Сваммердам. “

«…у вдачі цього відлюдника чимало було такого, що збуджувало цікавість і викликало повагу.”

“-Цей жук принесе мені багатство, — вів він далі, переможно посміхаючись, — поверне мені мої родові маєтності.”

“— Та, щиро кажучи, мене трохи роздратували ваші натяки, що я, мовляв, з’‎їхав з глузду, тож я нишком поклав собі відплатити вам невеличкою містифікацією. Через це я й вимахував жуком, і через це ж таки надумав опустити його з дерева. До речі, на цей намір наштовхнуло мене якраз ваше зауваження, що жук дуже важкий.”

Характеристика Джупітера

“Леграна звичайно супроводив старий негр, на ім’‎я Джупітер. Відпущений на волю ще до того, як зубожіла господарева родина, він, одначе, уважав своїм обов’‎язком і далі залишатися при молодому «маса Вілові», і ні добром, ні злом його не можна було від цього відвернути.”

“Мій господар ні на що не нарікає. Тільки чого він снується цілі дні отак похнюплено, а сам білий- білий став як полотно? I чого він усе щось рахує та рахує?..”

“… ще не бувало такого дерева, щоб Джуп на нього не виліз, — просто сказав негр.”

“— Авжеж знаю, я добре знаю, де в мене ліва рука. Це та, що я нею дрова рубаю.”

“Джупітерове обличчя на кілька хвилин зблідло, мов смерть, — якщо взагалі може збліднути негр. Він стояв не просто приголомшений, а ніби аж громом уражений. А тоді раптом упав навколішки в ямі, занурившись руками по лікті в золото, та так і завмер, немовби розкошуючи в цій незвичайній купелі. ” (коли вони знайшли скарби)