5 Завершите задание. Распечатать
Вы рисуете числовой луч. Блокноты 6 шт.
Зин и Сан в свете
Числовой луч как сегмент единицы измерения
ноутбук
Возьмите 10 факелов. В количестве лучей менее 1 г​

10+1г равно 11

Пошаговое объяснение:

Это все ты должен прибавить

Лумпумчик(уривок з фантастичної повісті) інопланетянин мав кумедне ім'я лумпумчик, бо імена на сатурні- давали теж незвично. якщо, народившись, маленький «м'ячик» зробив «лусь! », опустившись при падінні на поверхню, то його називали люсем, а наш герой зробив «лум-пум! » — і його назвали лумпумчиком. по закінченні уроків мав відбутися важливий футбольний матч: зустрічалась збірна команда школи зі збірною школярів із сусіднього містечка вишеньки. день був чудовий, і всі швидко розбіглись по домівках, щоб пообідати і приготуватись до матчу. василько був форвардом* команди, хоч і наймолодший за усіх. нинішній матч був доброю нагодою показати себе у справжньому поєдинку, бо до цього він брав участь лише у змаганнях між класами. «от якби лумпум-чик побачив, як я граю»,—думав василько, ідучи додому. по дорозі він зустрів свого малого сусіда — п'ятирічного юрчика. юрчик деколи ходив з ним на , іноді вони разом бавились в хованки. незважаючи на свій малий вік, юрчик був дуже метким хлопчиком. — васильку, ходи до мене,— мені мама нову машинку купила! — загукав юрчик.— о, подивися, яка велика,— з кузовом і віконцями! правда, вона схожа на автобус? машинка справді була чудова, до того ж із дистанційним  інням: сама їздила навколо будиночка і подавала сигнали. ззаду в машинки були гарні дверцята з ручкою, а всередині — м'які сидіння. юрчик захоплено щебетав, а василько уважно розглядав машинку, в голові у нього визрівав план. —      юрчику, хочеш побувати на футбольному матчі? сьогодні грає збірна нашої школи і збірна з вишеньок. —      хочу!     —    радісно    вигукнув  юрчик.—  а  ти візьмеш мене з собою? і машинку можна взяти? —      звичайно, обов'язково з машинкою. я посаджу тебе у першому ряду, добре? —      добре,    добре!     —    юрчик    радісно  заплескав у долоні і застрибав по доріжці. — я піду мамі скажу! —      скажи мамі і чекай мене тут: я пообі і заберу тебе з собою. василько побіг додому. коли він влетів до кімнати, відразу помітив сліди лумпумчикового господарювання: паперова модель космічного корабля, яку він так довго конструював, лежала посеред кімнати, а в акваріумі плавали його войовничі пластмасові козаки. —      вибач, я хотів прибрати,— почув він десь із кутка голос лумпумчика,— але ці гострі кути у я весь василько заглянув під стіл — там не було нікого, за кріслом теж, під ліжком — порожньо. —      де ти, лумпумчику? — стурбовано запитав він. —      я тут! — голос лумпумчика лунав дуже глухо. василько відчинив шафу — нікого не видно. і тут він помітив, як у кутку шафи заворушився клубок. це була його сорочка, в ній він і знайшов лумпумчика. —      вибач,—  ще раз сказав той,  віддихуючись, а василько радісно обняв свого друга. —      ти мій пустотливий м'ячику,— лагідно прошепотів він до нього,— більше не будеш сам нудьгувати.