На підставі відомих фактів дайте власну оцінку щодо входження України до складу СРСР

​

Объяснение:

Україна як і всі радянські республіки після закінчення громадянської війни мали статус незалежних держав. Однак власне кажучи це була лише імітація державності, оскільки на території радянських республік поширювалися закони Російської Соціалістичної Федеративної Республіки (РСФР) і саме з Москви здійснювалось керівництво країнами.

Механізм влади був простий – Російська комуністична партія (більшовиків) прибрала до рук всю повноту влади і визначала державну внутрішню і зовнішню політику. Республіканські партійні організації, як складові РКП (б), виконували волю більшовицького Центрального комітету.  

Існувало декілька проектів розв’язання питання про відносини між радянськими республіками:

представниками першого проекту (автономізація) були Й. Сталін та Д. Мануїльський. Сталін був противником державного суверенітету республік. Суть його проекту полягала у тому, що радянські республіки мали увійти до складу Російської Федерації на правах автономних, тобто ніяке право на державність не визнавалося.

представниками другого проекту (союз республік) були В. Ленін та Х. Раковський. Ленін не безпідставно побоювався, що сталінський план лише посилить відцентрові тенденції і призведе до протилежного результату, тому запропонував нове державне об'єднання створити як Союз Радянських Соціалістичних Республік, союз зовні рівноправний, навіть із правом вільного виходу з нього.

третій проект (конфедерація) висунуло керівництво КП Грузії. Вони прагнули установлення договірних відносин між самостійними та незалежними республіками.

З'їзди Рад республік схвалили проект Декларації про утворення СРСР і прийняття Конституції СРСР. 30 грудня 1922 р. відбувся І з’їзд Рад СРСР, що проголосив утворення Союзу, до якого увійшли Російська і Закавказька федерації, Українська СРР і Білоруська РСР.

Союзний договір 1922 р. мав бути міжнародним договором. Однак його ніхто і ніколи не затверджував і не підписував. Замість нього у конституції 1924 р. з'явився розділ «Договір про утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік», а конституція – це внутрішній, а не міжнародний юридичний документ.

Можна виділити такі основні етапи входження УСРР до складу СРСР:  

І етап: червень 1919 р. – грудень 1920 р. – створення військово-політичного союзу радянських соціалістичних республік Росії, України, Латвії, Литви і Білорусі; найважливіші наркомати проголошувались спільними (військових справ, народного господарства, залізничного управління, фінансів та праці), і фактично перебували під керівництвом Москви;  

ІІ етап: грудень 1920 р. – грудень 1922 р. – формування «договірної федерації»; УСРР та інші радянські республіки підписали договори з РСФРР про воєнний та господарський союз, до вже об’єднаних наркоматів додалися наркомати зовнішньої торгівлі, шляхів, пошт і телеграфу;

ІІІ етап: грудень 1922 р. – травень 1925 р. – утворення СРСР: 30 грудня 1922 р. – І Всесоюзний з’їзд Рад у Москві затвердив Декларацію та Договір про утворення Союзу Радянських соціалістичних республік (СРСР); січень 1924 р. – ІІ Всесоюзний з’їзд Рад затвердив першу Конституцію СРС; травень 1925 р. – IX Всеукраїнський з’їзд рад вніс зміни до Конституції УСРР, де було законодавчо закріплено вступ України до СРСР

Джузеппе Гарибальди (1807-1882) – итальянский полководец, революционер, политический деятель и писатель. Один из лидеров Рисорджименто. Национальный герой Италии.В 1842 г. Джузеппе вместе с единомышленниками стал легионером Уругвая, принимая активное участие в обороне государства. После реформ Папы римского Пия IX полководец решил отплыть в Рим, считая, что Италия нуждается в его поддержке.

В период 1848-1849 гг. бушевала Итальянская революция, за которой последовала австро-итальянская война. Гарибальди быстро собрал корпус патриотов, с которыми намеревался выступить против австрийцев.

Действия католического духовенства заставили Джузеппе пересмотреть свои политические воззрения. Это привело к тому, что он организовал переворот в Риме, провозгласив республиканский строй. Вскоре он стал для итальянцев национальным героем.

В конце концов, в середине 1848 г. Папа римский взял власть в свои руки, вследствие чего Гарибальди пришлось бежать на Север. Однако революционер не оставил идеи о продолжении сопротивления.

Спустя десятилетие разразилась война за объединение Италии, в которой Джузеппе воевал в звании генерала-майора в войсках сардинских островов. Под его командованием были убиты сотни захватчиков. В итоге, Милан и Ломбардия вошли в состав Сардинского королевства, а Гарибальди позже был избран в парламент.

В 1860 г. мужчина на заседании парламента отказался от поста депутата и генеральского звания, объяснив это тем, что Кавур сделал его иностранцем для Рима. В скором времени он стал диктатором Сицилии, не желавшей входить в состав страны.

Интересен факт, что после ранения в сражении при Аспромоте жизнь Джузеппе русский хирург Николай Пирогов. Войска Гарибальди неоднократно пытались оккупировать Рим, но все эти попытки не возымели успеха.

В конечном счете полководца арестовали и сослали на остров Капрера. Во время ссылки он писал письма своим единомышленникам, а также написал несколько произведений на тему освободительной войны. Наибольшую популярность приобрел роман «Клелиа, или Правительство священников».