Чим мені сподобалася Ізабела|​

mnnm66666666

Відповідь:

Пояснення:

Пан Великий Новгород, як називали його сучасники, рано відокремився від Києва.

Новгородська земля являла собою величезну територію. Вона тягнулася від Балтики до Уральських гір, від Білого моря і берегів Льодовитого океану до межиріччя Волги та Оки. З самого початку російської державності Новгород виступав нарівні з Києвом за лідерство в російських землях. Неодноразово Новгород брав гору над Києвом і стверджував своїх князів на загальноросійському престолі. Але одночасно Новгород постійно прагнув зберегти своє особливе положення на Русі, затвердити свою вільність. Хоча київські правителі регулярно посилали в Новгород своїх намісників - старших синів великих князів, їх влада ніколи верб була тут такою ж сильною, як в інших руських князівствах, що пояснюється міццю місцевого боярства, силою міських верств - багатого купецтва, ремісників. Великий авторитет мав тут і глава православної Церкви - новгородський архієпископ, або "владика", як його тут величали.

Причина особливої ролі Новгорода в російській історії полягала в самому ладі життя міста. Довгий час він розташовувався в центрі важливих торговельних шляхів - в південну Прибалтику, далі в німецькі землі і Скандинавію, а також на Волгу, а звідти в країни Сходу. Новгород виріс на торгівлі, праці ремісників, пушном промислі, господарствах великих землевласників. Тут раніше, ніж в інших містах, з'явилися купецькі об'єднання. Багаті торговці мали не тільки річкові та морські судна, а й склади, комори. Вони будували багаті кам'яні будинки, церкви. У Новгород приходило чимало іноземних купців. Тут розташовувалися їхні двори. У новгородську торгівлю включалися не тільки купці і ремісники, але й бояри, представники Церкви, в тому числі і "владика". З часом в Новгородській землі виросли великі міста Псков, Ізборськ; раніше велику роль грала древня Ладога.

Сюди не доходили набіги печенігів і половців. Це оберігало народний працю, створювало сприятливі умови: для розвитку краю. Велику силу в Новгороді з часом отримали великі землевласники - бояри. Саме їх земельні володіння, ліси, рибні угіддя давали значну частину торгової продукції - хутро, мед, віск, рибу, льон. Інтереси боярства, купецтва, Церкви спліталися воєдино, тому верхівка міста, так звана аристократія, спираючись на свої незліченні багатства, грала таку велику роль в житті міста.

У політичному житті аристократія вела за собою ремісників, інший люд. Новгород виступав єдиним фронтом проти постійного політичного тиску то з боку Києва, то з боку Ростово-Суздальського князівства. У цій боротьбі всі новгородці були заодно, захищаючи своє особливе становище в російських землях, свій суверенітет. Але у внутрішньому житті міста така згуртованість не виявляється: нерідко виникали найгостріші зіткнення інтересів городян і міської верхівки, що виливалося у відкриті виступи, заколоти проти боярства, багатого купецтва, лихварів. Не раз вривалися повсталі городяни і на архиєпископський двір. Міська аристократія також не уявляла собою єдиного цілого. Гостро ворогували між собою окремі боярські і купецькі клани, які боролися за землі, Доходи, привілеї, за те, щоб поставити на чолі міста свого ставленика - князя, посадника або тисяцького.

Новгород суперничав з Києвом не тільки в господарському і торговельному відносинах, але і в частині зовнішнього вигляду міста. Тут, на лівому березі Волхова, на узгір'ї рано з'явився свій кремль, обнесений кам'яною стіною, на відміну від багатьох інших російських детинцев, обгороджених дерев'яно-земляними укріпленнями. Син Ярослава Мудрого Володимир збудував тут Софійський собор, який суперничав за красою та монументальності з київською Софією. Навпроти Кремля розташовувався торг, де зазвичай проходило міське віче - сход всіх політично активних жителів. На ньому вирішувалися багато важливі питання життя міста: вибиралися міська влада, обговорювалися кандидатури за князів, визначалася військова політика.

У XII-XV ст. Новгород Великий був сутнісно центр Новгородської феодальної республіки, феодальної держави Русі. Вищим органом влади тут було віче, на яке могло збиратися як міське, так і вільне сільське населення. Воно обирало з середовища боярства посадника (намісника князя в землях, що входили до складу держави), тисяцький (воєначальника, який очолював міське ополчення - "тисячу", помічника посадника) і навіть архієпископа (з 1156 г.). Віче збиралося по дзвону вічового дзвони, який був символом свободи і незалежності Новгорода. Зовні справді здавалося, що віче є найвищою владою в місті, але в реальності всі важелі управління та впливу перебували в руках аристократії. Бояри, багаті купці, церковники стояли за спиною віча, готували вигідні їм рішення, купували голоси людей, залякували і переслідували норовливих.  

Надіюся сподобалося,багато непотрібного матеріалу?можеж вибрати головне