Переказ твору Жага до життя​

По дорозі до річки прямували два дуже стомлених чоловіки. Один з них підвернув ногу і не міг іти далі. Він гукнув товариша, але той навіть не озирнувся. Чоловік довго дивився услід товаришеві, поки той зовсім не зник.

Був кінець липня або початок серпня. Вже кілька тижнів три вала ця важка подорож. Навкруги була одноманітна пустеля — ані деревця, ані кущика, ані травинки. Кривлячись від болю, він пішов далі. Нарешті потрапив у долину. Чоловік ішов слідами товариша від болітця до болітця. Він знав, що скоро дістанеться берега озера, де, у схованці, знайде все начиння, щоб добувати собі харчі. Чоловік думав про те, що біля озера його чекатиме його товариш Біл. І вони вдвох підуть далі. Та чим далі він ішов, тим більше намагався пере конати себе, що товариш не кинув його.

Голод та хвороба виснажували тіло. Він намагався ловити рибу, голими руками хапав куріпок. Та здебільшого марно. Іноді він пив саму лише воду.

І ось одного разу він зустрів на шляху ведмедя. Душу перейняв страх: а що, коли звір з'їсть його. Перемагаючи біль, він міцніше затис у руці ножа і подивився просто у вічі звіру. Ведмідь ступив незграбно вперед, став на задні лапи й вичікувально рикнув. Якби чоловік побіг, ведмідь погнався б за ним. Але чоловік не втік, а теж загарчав — дико, люто, вкладаючи в це гарчання весь свій страх. Ведмідь сам злякався цієї дивної істоти. Він одступив убік, погрозливо рикаючи.

Чоловік зібрав усі свої сили і пішов далі. Повсюди були вовки. Час від часу вони перебігали йому дорогу. Іноді він зустрічав на шляху кістки тварин — вовки справляли тут свою трапезу.Аж ось десь у далині він побачив море. І, зібравши усю силу, пішов туди. За ним плентався вовк — так само хворий. Довго тривала боротьба: хто перший впаде. Та чоловік не хотів здаватися. Вовк теж уперто йшов уперед. Нарешті він напав на чоловіка. Вони схопили ся: це було змагання не на життя, а на смерть. І людина перемогла.

На китобійнім судні "Бедфорд" побачили дивну істоту, що повзла до води. В ній важко було впізнати людину. Вона була сліпа, безтямна і звивалась на піску, немов велетенський хробак. Вона звивалася марно, майже не посуваючись уперед, але була вперта — корчилась, крутилася і за годину долала футів із двадцять.

Через три тижні, лежачи на койці в каюті "Бедфорда", зі сльозами, що котилися по запалих щоках, чоловік розповів, хто він такий та що йому довелося зазнати. Його добре годували, але якось, коли обстежили його койку, знайшли там повно сухарів. Чоловік був при своєму розумі. Просто він уживав запобіжних заходів на випадок голоднечі. Вчені сказали, що це минеться; воно й справді минулося, перш ніж "Бедфорд" кинув якір у бухті Сан-Франциско.

наиболее откровенные взгляды м. а. булгакова на судьбу своей страны выражены, по-моему, в повести “собачье сердце”. в основе повести лежит великий эксперимент. главный герой повести — профессор преображенский, являющий собой тип людей, наиболее близких булгакову, тип интеллигента, — задумывает своеобразное соревнование с самой природой. его эксперимент фантастичен: создать нового человека путем пересадки собаке части человеческого мозга. больше того, действие повести происходит в канун рождества, а профессор носит фамилию преображенский. и эксперимент становится пародией на рождество, антитворением. но, увы, ученый осознает всю безнравственность насилия над естественным ходом жизни слишком поздно. для создания нового человека ученый берет гипофиз “пролетария” — алкоголика и тунеядца клима чугункина. и вот в результате сложнейшей операции появляется безобразное, примитивное существо, целиком унаследовавшее “пролетарскую” сущность своего “предка”. первые произнесенные им слова — ругань, первое отчетливое слово — “буржуи”. а потом — уличные выражения: “не толкайся! ”, “подлец”, “слезай с подножки” и прочее. возникает омерзительный “человек маленького роста и несимпатичной наружности.чудовищный гомункулус, человек с собачьим нравом, “основой” которого был люмпен-пролетарий, чувствует себя хозяином жизни; он нагл, чванлив, агрессивен. конфликт между профессором преображенским, борменталем и человекообразным существом абсолютно неизбежен. жизнь профессора и обитателей его квартиры становится сущим адом.вопреки недовольству хозяина дома, шариков живет по-своему, примитивно и глупо: днем большей частью спит на кухне, бездельничает, творит всяческие безобразия, уверенный, что “в настоящее время каждый имеет свое право”. конечно, не этот научный эксперимент сам по себе стремится изобразить в своей повести михаил афанасьевич булгаков. повесть основана прежде всего на аллегории. речь идет не только об ответственности ученого за свой эксперимент, о неспособности увидеть последствия своих действий, о громадной разнице между эволюционными изменениями и революционным вторжением в жизнь. повесть “собачье сердце” несет в себе предельно четкий авторский взгляд на все, что происходит в стране. все, что происходило вокруг , тоже воспринималось м. а. булгаковым именно как эксперимент — огромный по масштабам и более чем опасный. он видел, что в россии тоже стремятся создать новый тип человека. человека, который гордится своим невежеством, низким происхождением, но который получил от государства огромные права. именно такой человек удобен для новой власти, потому что он положит в грязь тех, кто независим, умен, высок духом. м. а. булгаков считает переустройство российской жизни вмешательством в естественный ход вещей, последствия которого могли оказаться плачевными.но  в  повести профессору преображенскому удается вернуть все на свои места: шариков снова становится обычной собакой.

я ещё