Образ Герасима калитки (кратко)

це сільський багатій, найбільше бажання якого — збагачення. Заради цього він недосипає і недоїдає, сам тяжко працює і своїм рідним не дає спуску. Життя в його розумінні складається з двох понять — грошей і землі, всі думки його і мрії, розмови і вчинки базуються на них.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/harakteristika-gerasima-kalitki-sto-tisyach/

Герасим Калитка - центральний образ комедії І.Карпенка-Карого "Сто тисяч". Це дуже багатий селянин. Його основне багатство - це земля. У Калитки вже є двісті десятин, проте жадоба до наживи не дає йому спокою: він мріє скупити всі навколишні землі,щоби їх не об'їхати і за три дні. Жадібність вбиває в ньому людську подобу: йому жаль окрайця хліба наймиту, сина мріє оженити на багатій дівчині, а віддавши заміж дочку - не дав зятеві посаг у сумі п'яти тисяч карбованців, який обіцяв.

Щоби скупити омріяну землю, Калитка вирішує купити сто тисяч фальшивих карбованців. Та навіть і тут Калитка намагається обманути, і замість домовлених п'яти тисяч дає три за фальшиві купюри. Та шахрай виявився хитрішим і підсунув Калитці мішок паперу.

Калитка біжить вішатися, а коли його знімають, він вважає, що краще смерть, ніж життя без грошей.

Цим образом автор показав повну деградацію сільського багатія, який, маючи мільйони, ладен вдавитися за копійку.

Объяснение:

Федько-халамидник — заводій, дитячий «отаман». «Спокій був його ворогом», — сказано про Федька в авторській ремарці. І це справді так. Федько любить влаштовувати ризикові розваги, дражнити сусідських хлопців. Скільки в ньому відваги, життєвого азарту, винахідливості й тієї надійності, яка, власне, й робить його ватажком! В оповіданні «Федь-ко-халамидник» важлива не тільки напруга подієвої інтриги, а й психологічний сюжет. Ось як автор малює сцену, в якій один виявляє слабкість духу, а другий — великодушність (Слабкодухий боягузливий Толя перекладає свою провину на Федька — і той його рятує) «Федькові знов упала з голови шапка, як ударив його Толин батько. Він підняв її й подивився на Толю. Але Толя тулився до матері, яка милувала його і жаліла його… »

Федько ів Толю, а розплатився за це тяжкими побоями своїх і чужих батьків, та, зрештою, власним життям. Проте, очевидно, по-іншому він не міг. Бачити перед собою слабкого, морально пригніченого, настрахованого і завдати йому удару — це не у Федьковому характері, це понад його гідність!