По Зарубіжній Літературі ( Твір про ) " Моє враження від трагедії Ромео і Джульєтти "

жанр «євшан-зілля»: ліро-епічний твір, поема. тема «євшан-зілля»: зображення перебування у володимира мономаха ханського сина , який потрапив до русі разом з ясиром; повернення хлопця на батьківщину за євшан-зілля. ідея «євшан-зілля»: возвеличення любові до рідного краю, його безмежних просторів, природи, народу; засудження тих, хто занедбав свою країну і відцурався від неї. основна думка: 1) щастя можна знайти тільки на рідній землі; 2) «…хто матір забуває, того бог карає, того діти цураються, в хату не пускають». 3) краще в ріднім краї милім полягти кістьми, сконати, ніж в землі чужій, ворожій в славі й шані пробувати. композиція «євшан-зілля» • експозиція: пророкування, суть якого буде розкриватися у творі. критика тих, хто край свій рідний «…зацурали, …». • зав’язка: ханський син потрапив з ясиром до князя володимира; бажання половецького хана за гудця повернути єдину дитину на батьківщину. • кульмінація: хлопець згадав рідний край за євшан-зілля. • розв’язка: роздуми автора над складною долею українського народу, який потрапив у полон до хана і не має вже шляху вороття додому. художні засоби “євшан-зілля” епітети: слова гучні і мальовничі;   пісня рідна, половецька, невпинна; вчинки войовничі; спів ніжний, колисковий любий, сильний, дужий; рідний степ, вільний, пишнобарвний квітчастий; край веселий: в землі чужій, ворожій;   кохана дитина; вдача молодецька; походи молодецькі; він сидить німий, байдужий; чарівне зілля; метафори: оповідання зворушує почування, таїться пророкування; сну не знають його очі; кров’ю з серця слово точиться; очі; ти шугаєш соколом. вовком скачеш порівняння: наче вітер у негоду, загула пісня, мов скажена хуртовина, мов страшні громи стогнали струни і той спів; риторичні питання і звертання: україно! мамо рідна! чи не те ж з тобою сталось? чи синів твоїх багато на степах твоїх зосталось? синоніми: зажурився, засмутився; улещає, намовляє; йде, приходить; шугаєш. короткий зміст «євшан-зілля» горе тій людині, яка відцуралась від свого і, потрапивши на чужу землю, забула рідне слово, блиск материнських очей та мозолисті руки батька. йдеться в поемі про взятого в полон сина половецького хана, якого, хоч він і був у неволі, оточили розкошами, і він став забувати рідний степ, бо вже звик до чужини. хан страждає від розлуки з сином, і тоді він посилає старого віщуна, щоб той повернув додому юнака. але це доручення виявилося дуже складним. бо на юнака не подіяли ні розповіді про батькові сльози, ні половецькі пісні: «…де пустка замість серця, порятунку вже не буде! » тоді посланець дав понюхати зав’язане у вузлику зілля, з батьківщини. сталося диво: перед очима хлопця постав рідний степ — «широкий, пишнобарвний і квітчастий». історія написання «євшан-зілля» доля україни, проблема історичної пам’яті її народу турбувала поета повсякчас, у 1895 році він написав прекрасну зворушливу поему «євшан-зілля». цей твір — авторська інтерпретація дуже давньої легенди, про яку м. вороний дізнався з іпатського літопису. автор її не просто переповідає, а переосмислює поему в науку своїм сучасникам, які зневажливо ставилися до рідного краю. поема переносить нас у часи існування київської русі, під час князювання володимира мономаха. в поемі «євшан-зілля» проблема, яку піднімає автор, є актуальною і сьогодні, бо розкидала мачуха-доля українців по різних куточках земної кулі. і є нашого цвіту та й по всьому світу. але хочеться, щоб кожен завжди пам’ятав предковічну, прадідівську землю, що відома всюди своїми рясними щедротами: хлібом-сіллю і піснею, чесною звитягою і милосердям до скривджених.

джерело: довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua