Сделайте синтаксический разбор этого предложения: "І хочеться знати, куди падає сонце, кортить дійти рівним степом до краю землі й заглянути в прірву, де вже чимало назбиралося погаслих сонць..."

Роман- «дім на горі» складається з двох частин. у пер­шій («дім на горі. повість-преамбула») розповідається про життя чотирьох поколінь, які живуть у домі на горі з 1911 по 1963 рр., але в долі кожного чомусь уперто простежується низка загадко­вих і дивовижних послідовностей. друга частина роману, що має назву «голос трави», складається з 13 новел. отож у романі два сюжетні стрижні: дім, з якого герой іде у світ і до якого повертається, а також дорога, яка постійно його вабить. у творі відчувається барокове поєднання високого (духовного) й низького (буденного): дім на горі — це фортеця нашої духо­вності, а підніжжя гори — це поле боротьби добра й зла, світла й темряви. багато епізодів нагадують притчі, мають символічне значення, наприклад, самотності, роздвоєння людини, блудного сина, дороги і т. ін. певно, працюючи над обома частинами роману, валерій шев­чук не задумувався над тим, що підсвідомо втілював у ньому спе­цифічне барокове світосприйняття, що відбилося вже на самій композиції твору. уявімо зразки барокової архітектури в києві: андріївська церква, маріїнський палац, брама заборовського у софійському соборі, церкви києво-печерської лаври, видубицький краса, чарівність, розкіш, незбагненна велич цих споруд водночас спонукає до високих роздумів над чимось важливішим, аніж повсякденні проблеми і звичайна життєва метушня. «дім на горі» асоціюється з подібними бароковими спору­. друга частина — «голос трави» — ніби основа цієї спо­руди, своєрідне підніжжя. тринадцять оповідань в алегоричній, замаскованій формі розпові про реальне життя. фольклорно-міфологічна їх основа виконує роль не екзотичного тла: міфи, легенди, перекази були невід’ємною частиною світовідчуття наших предків, привносили в нього своєрідну духовну корек­цію. тому так тісно переплетено тут реальні картини з фантас­тичними, умовними, ірреальними. кожне оповідання — своєрідна притча, морально-етичний постулат, до якого варто прислухатися, щоби вижити в такому світі. про перемогу тут не йдеться. у структурі твору відбувається складне «переломлення» еле­ментів і форм синкретичного мислення. через , яка, як й інші жанрові різновиди пісенної епіки, «за типом свідомості тяжіє до світу міфології, проте як явище мистецтва належить літературі», роман взаємодіє з міфом, іноді ж ця взаємодія не опо­середковується ніякими проміжними ланками.