Музика в житті Богдана Лепкого

Богдан Лепкий належить до тих поетів, які в житті шукають поезії і краси, а в поезії і мистецтві — життя. При тому він, як поет, проявляв завсіди незвичайно глибоке зрозуміння для краси в усіх її проявах та видах, чим пригадує живо великих майстрів ренесансу та продовжує гiднo започатковану традицію в українській літературі конгеніяльним Тарасом Шевченком. Про свою вічну тугу за красою ось як висловився сам Богдан Лепкий: "За миром тужу, за добром, за красою, за тою вимріяною, снами навіяною, в думках злеліяною, що лучить у собі і красу різьб античних, і блеск лиць Тічіяна, й музику найкращу в кожному слові" ("У горах").

Объяснение:

на)

Щодо народної пісні, то поет цінив її тому, що вона дала йому змогу пізнати історію життя й душу народу:

Не від шкільних лавок

Я набрався гадок

Про минувшину рідного люду,

А з думок-співанок

Парібків і дівок

В чистім полі,

В жнива, серед труду.

Високу оцінку народної пісні дав поет також у вірші "До народної пісні".

О пісне моя! Що найкращого є

В серці й мислі народу мойого

В твоїх звуках, як в арфі безсмертній жиє

Й дожида воскресення нового.

(Далі буде)

Объяснение:

ВОТ ВРОДЕ ТАК.