А) Назовите причины падения Избранной рады? б) Для чего Иван IV решил ввести опричнину?
в) Почему у опричников к седлу были привязаны – голова собаки и метла? ​

1. Падение Избранной Рады
В 1560 г. пало правительство Избранной Рады. Адашев попал в ссылку, Сильвестр - в монастырское заключение. Историки отмечают личные мотивы, которыми мог руководствоваться Иван IV:
1. Плохие отношения между лидерами Избранной Рады и родственниками первой жены царя - Анастасии Романовны. После смерти жены Иван стал обвинять Адашева и Сильвестра в том, что они "уморили" Анастасию.
2. Во время болезни Ивана в 1553 г. Адашев и Сильвестр склонялись к тому, чтобы в случае смерти царя возвести на престол не его сына, находившегося в младенчестве, а двоюродного брата - Владимира Андреевича Старицкого, которого царь считал опасным соперником. Узнав об этом несколько лет спустя, царь счел действия своих приближенных изменой.
Ряд историков считает, что причиной разрыва царя с Избранной Радой послужили разногласия по внешнеполитическим вопросам, поскольку Иван IV настаивал на борьбе за Прибалтику, а Адашев выступал за активную борьбу с Крымом.
Однако главная причина - различные представления о путях и централизации. Избранная Рада предлагала путь постепенных преобразований, Иван IV стремился немедленно добиться безграничной власти, немедленного исполнения любых своих решений. Именно стремление форсировать процессы централизации и привело Ивана Грозного к террору.

2. Введение опричнины
Стремясь окончательно утвердить свое безграничное единовластие, Иван Грозный ввел в январе 1565 г. опричнину. В декабре 1564 г. он выехал в Троице-Сергиев монастырь на богомолье, но затем вместо возвращения в Москву отправился в Александрову слободу (ныне - г. Александров Владимирской обл.), откуда прислал в Москву две грамоты.
Первая грамота объявляла о том, что царь наложил опалу на всех бояр, служилых и приказных людей, духовенство. Не желая "их изменных дел терпети", он решил оставить престол. Вторая грамота, обращенная к посадским людям, объявляла им, что на них "гнева и опалы никоторыя нет".
Так Иван Грозный натравил посад на знать, служилых людей и духовенство. Посадские люди заставили бояр и высшее духовенство отправиться к царю и умолять его вернуться на трон. Иван IV согласился на это лишь при двух условиях:
1. Царь получал право расправляться с опальными, не советуясь с Боярской Думой.
2. Территория страны разделялась на опричнину - личный удел царя и земщину - всю остальную территорию.

3. Опричники одевались, подобно монахам, в черное. К седлу они прикрепляли собачью голову и метлу в знак готовности выгрызать и выметать измену.

Усамій січі жили винятково неодружені козаки, що називали себе, на відміну від одружених, лицарями й товаришами. тут частина з них розміщалася по тридцятьох восьми куренях, в самій січі, а частина поза  нею, по власних будинках; згідно із цим, частина харчувалася військовим столом, частина власним , але  в загальному життя тих й інших була однакова. повсякденне життя запорізьких козаків на січі складалось в такий спосіб.козаки піднімалися на ноги зі сходом сонця, одразу ж вмивалися холодною річковою водою, потім молилися богові й після молитви,  через деякий час,сідали за стіл до гарячого сніданку. час від сніданку до обіду козаки проводили по-різному: хто об'їжджав коня, хто оглядав зброю, хто вправлявся в стрілянині, хто лагодив плаття, а хто просто лежав на боці,попихкував з люльки-носогрійки, розповідав про власні подвиги на війні, слухав  розповіді інших і викладав плани нових походів. рівно в 12 годин курінний кухар ударяв у казан, і тоді, по звуці казана, кожен козак поспішав у свій курінь до обіду. обід приготовлявся в кожному куреніособливим кухарем, або поваром , і його помічниками, невеликими хлопцями, на обов'язку яких лежало  приносити воду в курінь і тримати в чистоті казани й посуд: «посуд — казани, ложки, корита дуже чисто держут і чистіше, як себе, а тим паче одягу» . їжа готувалася в великих мідних або чавунних казанах, що навішувались за залізних гачків на кабице в сінях кожного куреня, і варилася три рази в день на все наявне число козаків куреня, за що платилося кухарю подва рубля й п'ять копійок з кожного козака в рік, тобто 9 рублів й 50 копійок при  150 чоловіках середнього числа козаків у кожному курені. увечері, по заходу сонця, козаки знову збиралися в курені; тут вони вечерялигарячою вечерею; після вечері одні та ж година молилися богові й потім лягали спати, узимку в куренях,улітку й у куренях, і на відкритому повітрі; інші збиралися в невеликі купки й по-своєму веселилися: грали на кобзах, скрипках,  ваганах, лірах, басах, , козах, свистіли на сопілках, свистунах,- одним  словом,на чому   потрапило, на тім і грали, і відразу танцювали. з всіх музичних інструментів найбільш улюбленим і тому найпоширенішим інструментом у запорізьких козаків, була, без сумніву, кобза.