Чому Коцюбинського зацікавило життя українських гуцулів​

Михайло Коцюбинський – великий письменник – гуманіст, виразник дум і прагнень народних – посідає одне з чільних місць в історії української літератури. Його творчість, що припадає на кінець ХІХ – початок ХХ ст., яскраво відбиває не тільки глибинні соціальні зрушення в тогочасному суспільстві, а й активні пошуки, якими був позначений літературний процес на рубежі двох століть.

Творчо засвоївши традиції і досвід своїх славних попередників, передусім М.Вовчка, Шевченка, Т.Мирного і Нечуя-Левицького, Коцюбинський орієнтувався і на взірці світового письменства, зокрема європейського, був чутливим до тих новітніх віянь, що панували тоді в літературі. Він був справді природженим художником, „який має трохи інші очі, ніж другі люди, і носить в душі сонце, яким обертає дрібні дощові краплі в веселку, витягає з чорної землі на світ Божий квіти і перетворює в золото чорні закутки мороку“, - немовби про себе писав Коцюбинський в уривку „Павутиння“.

великолепная картина карла брюллова “последний день помпеи” была создана художником с 1830 по 1833 года. автор стремился изобразить все происходящее, как можно реалистичнее, для этого им была проделана колоссальная работа по поиску материалов.

брюллов, например, посетил раскопки древнего города, а все предметы, которые изображены на картине, автор рисовал с подлинных вещей, находящихся в неаполитанском музее. кроме того, лица и фигуры людей, которые изображены на полотне, воссозданы на основании сведений о том, как выглядели жители древнего рима.на    картине изображено адское действо. вдалеке разверзся вулкан, словно врата ада. алым цветом расплавленной лавы освещается все небо на заднем плане. над людьми, изображенными на переднем плане, черное небо дыма, копоти и пепла, кажется, будто идет черный дождь.картина брюллова яркая, люди одеты в красивые разноцветные одежды, однако преобладает на полотне красный цвет и все его оттенки, что придает настроению тревожности и предчувствия трагедии. автор пытался показать красоту человеческого тела, величие его творений и противопоставлял это все разрушительным силам природы, которая является главенствующей в этом союзе.