Український історик Ярослав Грицак про особливості формування пролетаріату і міського населення України у другій половині XIX ст.
Господарські зміни другої половини XIX ст. по-різному торкнулися суспільних верств та національних груп. Індустріалізація і урбанізація дуже слабо зачепили українців, які у своїй більшості залишилися селянською нацією...
Українські селяни не поспішали шукати роботи на промислових підприємствах. Виняток становили цукроварні на Правобережжі, куди селяни наймалися сезонно. Але здебільшого вони воліли застосовувати свої сили у сільському господарстві, аніж іти на великі заводи чи найматися на шахти...
Методичність, з якою українські селяни обминали міста і рухались далі у пошуках вільної землі, наштовхнула деяких істориків на цікаве узагальнення. У цьому явищі вони вбачають принципове несприйняття українцями ідеї модернізації. Виглядає, однак, що це явище позбавлене суто українського характеру. Дослідження міграційних процесів у Росії XIX ст. показують, що у масштабах всієї імперії до міст прибували переважно селяни з районів вищого рівня грамотності та з розвинутішими несільськогосподарськими уміннями населення. Селяни з нижчим рівнем грамотності і прив’язані до сільського господарства емігрували до нових сільськогосподарських районів (Кубань, Поволжя, а пізніше - Сибір і Далекий Схід).
Джерело: Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації ХІХ-ХХ століття. - К.: Генеза, 1996. -С. 60-62.
Запитання і завдання
1. Чому в промисловому і гірничому пролетаріаті України переважали вихідці з Росії?
2. Як можна пояснити той факт, що українські селяни замість того, щоб іти на роботу на шахти і підприємства України, переселялися в окраїнні хліборобські райони Російської імперії?

Объяснение:XVIII век в России – это не только время взлета общественного самосознания, общественной и философской мысли, но и время расцвета искусства. Рядом с именами корифеев русской науки и литературы – Ломоносова, Фонвизина, Радищева, Державина стоят имена русских художников – Рокотова, Левицкого, Боровиковского, Лосенко, Шибанова.

В XVIII веке в живописи начинает преобладать реалистическое направление. Героем искусства, носителем общественного и эстетического идеалов становится живой и мыслящий человек. В это время формируются новые жанры живописи: исторический, пейзажный, бытовой. Разнообразие и полнота жанровой структуры получили развитие в последние десятилетия XVIII в. Живопись широко рас обогащаются царские собраний, складываются фамильные коллекции в столицах, провинциальных городах и усадьбах. Получают общественное признание амплуа живописца, поэта, артиста. С этим же временем связываются первые художественные выставки и продажа произведений, роль профессионального мнения по во искусства, первые эстетические трактаты.

Первой и наиболее крупной фигурой в области исторической живописи был Антон Павлович Лосенко (1737-1773). Он написал всего несколько картин, среди которых "Владимир и Рогнеда" на сюжет русской истории и "Прощание Гектора с Андромахой на тему "Илиады" Гомера. Обе картины сегодня кажутся во многом архаичными, но в свое время они пользовались большой известностью и стали первыми тематическими композициями в русском искусстве.

Федор Степанович Рокотов (1735-1808) – выдающийся мастер камерного портрета, т. е. погрудного изображения модели, где все внимание художника сосредоточено на лице портретируемого. Главное для Рокотова – показать внутренние переживания человека, его духовную исключительность. Рокотов был превосходным мастером женского портрета. Женские образы художника преисполнены чувства внутреннего достоинства и духовной красоты, они величественны и гуманны. Его творчеству были присущи поэтичность образов, тонкость живописных отношений, легкость и мягкость мазка. Его кисти принадлежат портреты Н. Е. и А. П. Струйских (1772, ГТГ) , "Неизвестного в треуголке" (начало 1770-х, ГТГ) , "Неизвестной в розовом платье" (1770-е гг. ГТГ) .

Во второй половине XVIII века художники начинают уделять внимание изображению жизни и быта крестьян. Крестьянской теме посвятил свои работы крепостной художник графа Потемкина Михаил Шибанов.

продолжение здесь