Назовите причину выветривания гор.

< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Різноманітність молюсків, середовища їхнього існування та іб життя

Молюски об'єднують у кілька класів: Черевоногі (Gastropoda), Двостулкові (Bivalvio), Головоногі ( Cephalopoda).

Черевоногі – група молюсків, які мають асиметричне тіло з добре розвиненими головою, тулубом і ногою. Цей клас об'єднує понад 90 тис. видів, які заселяють моря, прісні водойми й суходіл. У черевоногих зустрічаються вс живлення, які є у молюсків: переважна більшість рослиноїдні (наприклад, виноградний слимак, слизуни, ахатіна), є хижаки (рапана, яка живе в морях і поїдає устриць та мідій), фільтратори (морські вушка), детритофаги (верметуси, які вловлюють детрит нитками слизу), паразити (наприклад, ентоконхи, які паразитують в тілі голотурій), всеїдні (наприклад, ставковики). Характерними особливостями класу є: а) суцільна асиметрична черепашка, схожа на конус або спіраль; б) відмежована голова з однією або двома парами щупалець і очима; в) добре розвинена нога, яка має широку повзальну підошву. Черепашка має отвір, який називається устям, куди в разі небезпеки втягується тіло. У багатьох гастропод устя закривається кришечкою для захисту від ворогів. Більшість черевоногих мають розвинену радулу. У хижих, крім терки, у ротовій порожнині є щелепи – особливі складки з рогоподібної речовини або вапняку, які слугужать для перетирання їжі. Слинні залози добре розвинені у всіх представників класу. У більшості черевоногих молюсків серце двокамерне (складається з передсердя та шлуночка). Це пов'язано з тим, що орган дихання (легеня або зябра) непарний. Серед черевоногих еяк гермафродити, так і роздільностатеві. Запліднення у них внутрішнє. Із запліднених яєць, які зазвичай відкладають на листки рослин, між грудочками ґрунту або у вириті ямки, розвиваються особини, подібні до дорослих (прямий розвиток).

Клас Черевоногі поділений на підкласи: Передньозяброві (зябра розташовані перед серцем), Задньозяброві (зябра розташовані позаду серця) і Легеневі молюски.

Цікавими представниками передньозябрових молюсків є рапани, конуси, мурекси, тонни, тритони та ін. У Чорному морі серед заростей червоної водорості філофори зустрічається рапана, яка є страшним хижаком для устриць та мідій. На мілководді тропічних морів серед коралів і водоростей живуть молюски з роду Конуси. їхні слинні залози виробляють отруту, яка за дією прирівнюється до кураре. Слинні залози молюсків з роду Тонна виробляють секрет, що містить сірчану і аспарагінову кислоти. Сірчана кислота використовується молюсками для руйнування черепашок їхніх жертв, аспарагінова ж кислота приводить жертву в стан заціпеніння. Молюсків з роду Мурекс називають пурпурними, оскільки в них є залоза, що виробляє фарбувальну речовину – пурпур. Найбільша черепашка серед черевоногих ігається у

Слимак виноградний

Слимак виноградний

тритонів, або хароній (Charonia tritonis). Цей великий хижий молюск є основним природним ворогом морської зірки, яку називають "терновим вінцем". Вона за масового розмноження спустошує коралові рифи.

Серед задньозябрових черевоногих молюсків можна виділити морських зайців та морських ангелочків. Характерною особливістю морських зайців є їхня здатність виділяти чорнило, яке є засобом захисту від хижаків. Цей секрет містить бром, холіни, що їх молюск отримує від червоних водоростей, якими живиться. Чорнила мають властивість знижувати рухливість хижаків. Морські ангелочки є прикладом черевоногих молюсків, які втратили черепашку і пристосувалися до хижого життя в товщі води. Вони мають крилоподібні вирости ноги, розвинутий ловильний апарат з ротових придатків, які вкриті клейким слизом, для полювання на інших крилоногих.

Объяснение: